Драматичні твори полностью

Кирило. А буде це так, Галино Романівно: вийде виключної краси дівчина і чарівним голосом скаже: «Зараз перед нами виступить шановний гість, заслужений артист естради Кирило Сергійович...» Я встаю, іду не поспішаючи мі^к столиками, легко вклоняюсь, виходжу на естраду, цілую ручку дівчині і піднімаю руку, щоб спинити можливі оплески. Потім схвильовано звертаюсь: «Дорогі юні друзі! Я щасливий, що ви запросили мене на відкриття вашого кафе. Ви чекаєте від старого артиста веселих пісень? Ви не помилились! Вони будуть! Дозвольте почати піснею вічно молодого Беранже²! Прошу уваги і ласки! (Грає і співає.)

О боже! Знов переді мною

Красунь барвистий первоцвіт.

(Вони, мов сонечка весною!)

А я... що вдієш? Я вже дід.

Лякаю щиро їх літами,

Не вірять, ні, що серцем згас.

Я мудрий став, прийшов до тями.

Дівчата, вам додому час!

Засвідчить, Зою, ваша мати В ту пору диво чарівне,

Чи довелось коли їй ждати У час побачення мене?

Задзвонив телефон.

(Спинився.)

Галина підняла трубку і поклала.

Галина. Продовжуйте. Чудесно!

Кирило (вклонився, продовжує співати).

«Хто любить в міру — любить мало»,— Девіз придумала для нас.

Те ж саме й вам заповідала...

Дівчата, вже додому час!

Ідіть, ще клопоту вам мало,

Вогонь кохання — річ тривка.

Та чур! Щоб іскорка не впала В недобрий час на старика.

Будова древня перед нами,

Та в ній був порох, а не гас!

Вогонь притримайте руками!

Дівчата, вам додому час!

Знову дзвонить телефон.

(Спинився.)

Галина. Жбурніть його через вікно і продовжуйте. «Хто любить в міру — любить мало». Блискуче!

Кирило. Дорога Галино Романівно! (Цілує її руку.) Ніколи не забуду ваш благородний порив.

З Дніпра чути музику, а потім могутній звук сирени.

Галина. «Тарас* Шевченко» на Херсон пішов. Кирило (подивився на годинник). Точно. (Пауза.) Вам великий привіт від мого друга Сергія Петровича. Листа одержав.

Галина. Спасибі. Як його здоров’я?

Кирило. Дозвольте прочитати. (Виймає листа.)

Г а л и н а. Прошу.