Драматичні твори полностью

Г алина. Слухаю... День добрий... Є. Зараз... (До Катерини.) Тебе з райкому комсомолу.

Катерина (взяла трубку). Слухаю... І я вас вітаю. Все, що вам обіцяла, зробила. Домовились, пароплав буде великий: усіх піонерів візьме... Дякую за запрошення, але, на жаль, я поїхати не можу... Ні... Що ви — це мій обов’язок, я ж ваш депутат. Будьте здорові...

Г алина. Куди вони їдуть?

Катерина (продовжує переставляти меблі). Позавтра День піонерів³. їдуть у Трипілля, до пам’ятника героїв Трипільської трагедії⁴, потім у Канів, на могилу Тараса Шевченка покладуть вінки, читатимуть вірші, співатимуть, а ввечері розпалять вогнище коло могили Гайдара ⁵...

Галина. Я люблю це свято. Діти — як дзвіночки. День найдобріших посмішок.

Кирило. Коли я виступаю перед дзвіночками, вони сміються, а я хвилююсь до сліз.

Катерина. Мамо, на хвилинку, вибачте... (Іде в другу кімнату.)

За Катериною йде Галина.

Кирило. Антоніо Террачіні з Італії. (Розвів руками.) Синьйор Антоніо! О санта Марія! О санта Марія! Граціа, грандіоза! (Показує на себе.) Синьйор Кирило* артисто, гу-'мор, грандіоза! (Розвів руки.)

Вбігає Р а я.

(Механічно її обняв.) Грандіоза! Грандіоза! Санта Марія! Р а я. Що з вами?

Кирило. Я репетирую. Як добре, що ви прийшли, Раю. Р а я. Антон дома?

Кирило. На жаль, немає.

Р а я. Мені він так потрібен...

Кирило. Сідайте.

Рая. Не можу. Не можу сидіти, не можу стояти. Скажіть, коли ви розлючений, як ви зриваєте злість?

Кирило. Стою на голові по системі йогів ⁶. Попробуйте. Дуже допомагає.

Р а я. Жартуєте. Я тільки що посварилася з батьками. Я їм сказала знаєте що?

Кирило. Ні.

Ра я. Я їм сказала, годі. Розумієте, годі! (Ударила кула-ром по столу.)

Кирило. Хвилинку. (Забрав пакунки зі столу.)

Р а я. І коли б вони в цю хвилину вимовили хоч слово, я б перекинула стіл, я б розгромила все в хаті. (Іде.)

Упав стілець.

Не вірите?

Кирило. Вірю. (Підняв стілець.)

З дверей виглянула Галина.

Галина. А... Це ти, Раю?

Рая. Я. День добрий...

Галина. День добрий... (Зникає.)

Р а я. Знову почали умовляти, що Антон мені не пара. Що я такої виключної краси дурепа, з якою може одружитись не якийсь трудяга-валет, а будь-якої масті дачний туз! 3 машиною! І хто це говорить? Хто? Мої батьки! Аристократи з Гнидівки, так, так, народились вони в селі Гнидівка, Іа потім перейменували нашу Гнидівку нй Капустяне. Звідки у ний такі погляди? Звідки?

Кирило. Так... Гнидівські аристократи... (Сміється.) Гнидівські. Ох і здорово! А кажуть, діти не розуміють батьків...

Входить Катерина. На ній елегантне плаття, в руках маленька сумочка. За нею іде Галина.

Рая. О! (Оглядає Катерину.) О!.. Яке шикарне плаття? Блиск!

Кирило. Грандіоза! Прима! (Наспівує.)