Драматичні твори полностью

Кобза. Моряки! Братішки! Що ви робите? На кого зброю підняли? На свій комітет? Хто сказав, що вночі розстріляно трьох моряків-українців? Брехня! Підіть у трюм і перевірте. Ніхто не розстрілював, вас обдурили... Ідіть у трюм. У трюм, моряки.

Голоси. У трюм!

— У трюм, братва!

Моряки кинулись вперед до трюму.

Оксана. Стійте!

Усі СПИНИЛИСЬ.

Перевіряти нічого. Цієї ночі за наказов .комітету розстріляли трьох моряків, що агітували повернути ескадру назад силою. Комітет буде і далі розстрілювати всіх провокаторів. Серед вас є провокатор, і я його зараз знайду. (До високого матроса.) Скажи зараз тут, при всіх, від кого чув, що я вимагаю смерті морякам-українцям? Коли він доведе, що чув від мене, я дам йому револьвер свій, нехай застрелить тут мене на місці.

Велика пауза.

Г айдай. Кажи!

Високий матрос подався назад, але моряки відступили від нього.

Г олоси. Ну, чого ж мовчиш?

— Відповідай.

— Ти перший приніс цю чутку в кубрик.

Г айдай. Ну?

Фрегат (виймає маузер). Викладай, бо вопрос серйозний.

Високий матрос злякано повернув голову до боцмана Кобзи і тільки хотів вимовити слово, боцман Кобза вихопив маузер і закричав.

Кобза. Він провокатор! (Вистрілив у нього.)

Високий матрос упав. Усі завмерли.

(Підійшов, подивився на забитого і голосно промовив.) Собака...

Оксана (різко). Боцмане! Хто дав вам право стріляти?

Кобза. Стріляти... (Урочисто.) Стріляти провокаторів дала мені право революція.

Велика пауза.

Г айдай. Здоров, боцмане. Дай руку, браток! Матроси. Ура, боцману!

Качають боцмана.

Збоку суворо дивляться Фрегат і Паллада.

Фрегат (не витримав і закричав). Вище! Вище боцмана, братішки! Щоб аж за борт вилетів!

Перестали качать.

Паллада. Дельфінам на сніданок.

Салон командира флагмана. Стоїть рояль. Через одкриті ілюмінатори видно далеко на рейді кораблі ескадри. Командир флагмана сидить у кріслі. Мічман Кноріс — біля рояля.

Мічман (грає на роялі, співає).

Три юных пажа покидали Навеки свой берег родной,

В глазах у них слезы сверкали,

И горек был ветер морской.

На берег пустите сьогодні?

Командир флагмана. Без дозволу адмірала ніхто з офіцерів не має права залишити флагман. Я б сам пішов, Кноріс.

Мічман.

— Люблю белокурые косы,—

Так первый, рыдая, сказал,—

Уйду в глубину, под утесы.

Где плещет бушующий вал.

Який жаль... У мене тут, в Новоросійську, женщина есть!.. I яка женщина, командире! Очі голубі-голубі, як тропічні води. Юна, темпераментна, прекрасна, як легкий шторм у сонячний день. Дозвольте, командире, хоч на одну годину.

Командир флагмана. Не можна, мічмане. Такий наказ адмірала. Година вам не допоможе. Ми стоїмо далеко на рейді... Та й хто, мічмане, до такої прекрасної женщини з голубими очима тропічних вод їде на одну годину? Мічман (знов бере акорди, співає).

Второй отвечал без волненья:

— Я ненависть в сердце таю.