Драматичні твори полностью

Адмірал. Дякую. (До командира флагмана.) Зараз же дайте наказ. (Передає зшиток.) Пустити цих на берег аж до дванадцятої ночі. Коли всі з’їдуть, офіцерам бути на палубі і, за сигналом боцмана, пробачте, лейтенанта Кобзи, закінчити все в п’ять хвилин.

Командир флагмана. Єсть, адмірале!

Чути стук у двері.

Адмірал (до Кобзи). Станьте тут!

Кобза сховався за портьєру. Входить Стрижень.

От добре, що зайшли, я думав за вами посилати.

Стрижень. А що трапилось, адмірале?

Адмірал. Сідайте... сідайте. Я тут з капітаном думаю про судьбу наших моряків. Вимотались вони. Треба їм відпочити, бо, можливо, не скоро доведеться... Нам народ треба берегти.

Стрижень. Це вірно, адмірале. Ми в комітеті теж думали і вважаємо, що в першу чергу треба відпочити вам... Я зараз на берег їду і прошу вас теж поїхати. Нас зустріне комітет Новоросійська, ну і... обід влаштували для нас і вас, адмірале.

Адмірал. Вдячний вам, але поїхати не можу. Погано себе почуваю. Я старий вовк і люблю відпочивати в салоні на кораблі, так що пробачте, а от моряків треба негайно пустити на берег, поки є можливість. Я дам зараз наказ, і ви його підпишете. Мічмане, дайте папір.

Мічман. Єсть!

Стрижень. Ні, ні. Не турбуйтесь, адмірале. Комітет ухвалив нікого на берег не пускати.

Адмірал. Я не розумію цієї ухвали.

Стрижень. Комітет пропонує сьогодні не пускати на берег нікого. На берег дозвольте зійти тільки тим, у кого буде дозвіл комітету. Таких буде не більше десяти.

Командир флагмана. Я не розумію, що за постанова. Нащо сотні людей тримати на кораблі, коли є змога спустити на берег?

Адмірал. Я не думаю, що на це погодились моряки. Вони рвуться на берег, і я розумію їх. Народ стомився, весь час перебуваючи в напруженому стані. Цю постанову я раджу вам переглянути, бо можуть бути ексцеси. Нащо доводити до них? Це — дика постанова.

Стрижень. Комітет не потребує порад і переглядати постанови не буде. Пропоную виконувати наш наказ. А чи погодяться моряки, це — справа наша.

Адмірал. Добре. Коли будуть звертатись до нас моряки просити дозволу, ми їх поінформуємо про ваш наказ і надішлемо до комітету.

Стрижень. Про це, адмірале, можна було б і не говорити. Я знаю сам, що так і тільки так ви зробите. Що ж, не бажаєте їхати з нами на зустріч?

Адмірал. Дякую, їдьте самі.

Стрижень. Жаль... доведеться і мені залишитись, бо без вас я ніяк не можу...

Вбіг юнга.

Юнга. Товаришу Стрижень! Там... Вас просять в комітет.

Стрижень. Єсть. (Вийшов разом з юнгою.)

З-за портьєри виходить боцман Кобза.