Драматичні твори полностью

2-й вартовий (озирнувся, хреститься). Поможи, господи, цієї ночі вийти, додому во здравії дійти; пана нашого вбити й між людьми справедливо добро поділити.

1-й вартовий. Амінь. (Тихо заспівав.)

За ворітьми голоси, шум, що наростає дужче, дужче. В ворота вискочив вахмістр, на ньому розірвана сорочка, втікає.

Побіг...

2-й вартовий. І сорочка на ньому розірвана.

1-й вартовий. Мабуть, його вже переобрали... Чуєш, як кричать? Це, значить, старичок робочий дєйствуе.

Вибіг прапорщик і побіг, не оглядаючись, за ним земляки в а х.м і с т р а.

О, і цих переобрали.

2-й вартовий. Добре дєйствує старичок робочий.

1-й вартовий. Що там робиться? (Дивиться в ворота, крикнув.) Ей, землячок, іди... іди сюди!

Входить солдат.

Що там, скажи?

Солдат. Ваську-гармоніста головою полкового комітету обрали, а ті насилу втекли, старичок робочий і з ним ще один так говорили, що багато наших плакало.

Чути «ура».

Представників на завод обирають.

2-й вартовий. А офіцери як?

Солдат. Мовчать, бо для них момент зараз непідходящий.

Чути далеко військовий оркестр, вибігла група солдатів. Відчиняй ворота, делегати на завод ідуть...

Ворота розчинилися зовсім. Оркестр дужчає. Йдуть делегати в строю, спереду несуть солдати Васю із зав’язаною головою; за ним Кузьма, Тарас, Наташа, делегати. Гримить полковий оркестр; коло воріт група солдатів вітає своїх делегатів.

Завіса.

КАРТИНА ПЕРША

Зимовий палац. Кабінет Кереиського. Входить ад’ютант, за ним група журналістів. Найстарший з иих з великим букетом троянд.

Ад’ютант. Прошу вас, прошу...

1-й журналіст. Так в цьому кабінеті працює Олександр Федорович?

Ад’ютант. Тут. Це кабінет для прийому депутацій, а там (показує на двері) робочий кабінет.

2-й журналіст. А Олександр Федорович будуть скоро?

Ад’ютант. Обіцяв півгодини тому, але точно важко сказати, йому стільки щодня доводиться виступати, що ми всі дуже боїмось за його здоров’я. Він горить, Росії й свободі він віддає все,— щодня не менш двадцяти великих промов, і все експромтом, експромтом, панове, ви уявляєте, скільки треба енергії, сили...

1-й журналіст. Як це важко, стільки виступати, і все експромтом.

Ад’ютант. Що ж, керувати державою й армією — це не легко, і часу на те, щоб думати, мало, все експромт, все на ходу... От сьогодні вранці Олександр Федорович прийняв п’ятнадцять депутацій, так що ви, дорогі мої журналісти, ви шістнадцяті, до вас буде його шістнадцята промова, і кожному треба дати відповідь на всі запитання, що його хвилюють. Вам, журналістам, одне, а до вас були священики, спілка вегетаріанців, георгіївські кавалери,— кого тільки не було сьогодні!