Феєрія для іншого разу полностью

От вам дамські почуття.

Не час їх обмірковувати…

Вона знову про Жюля непокоїться!.. відразу… як він борсається… опирається вирові!.. ого, чудово! сила! яка сила! звісно, це обрубок Геркулеса! Геркулес-гондольєр!.. і раз! з усього несамовитого маху!.. прасками! дрючками! Гай-гай, шугає!

Тренує біцепси! плечі!.. навіть за нормальних умов! мав манію! вжик! бувало, прожогом скотиться до площі Бланш… і видереться назад за яких десять хвилин! з двома прасками, все! грюк! і вжик! його тротуарні весла! сильні рухи, легкість, тренування, просто любчик!

— У нього гарний торс, га, Лілі?

Кепкую.

— І носяра гарний! гостренький! правда ж? гостренький! правда ж? отакий!

Показую! пальцями!.. як він потикався, нишпорив, намацував… Я ж бачив! ще й як бачив!

— Хіба ні? Хіба ні? Головою тобі під спідницю заліз!

Досить, піду дам йому чортів, ще й як!

— Сиди тут!

Брррум! нас знову шугнуло, притисло… поривом!.. відкинуло від вікна!.. разом! обох! аж до передпокою, разом із шафою! дістається нам!..

— Ти знаєш, це через нього! через отого підсвинка! нагорі! бачила? бачила, як сигнали подає? як їх сюди прикликає?

Ще поговоримо про Жюлеве зачарування!.. зловісне зачарування! він усю нечисть принаджує! з небесної глибіні! з упадини в Ла Фурш! справа! зліва! а самого не зачіпає! самого! урагани його оминають! облітають! його! жоден лопатень голову не крає! не перекидає разом з дрючками, у чагарі не звіює… на підсмажку! на підсмажку! Ще б пак! ухиляється від усіх ударів! поривів… тільки крутиться! вррр! перекочується на інший бік!

Літаки саме мчать зі сходу з-понад «Дюфаєль»… з-за хмар на сході!.. і Жуляка відразу закручується, мов дзиґа! у бік, звідки атака!.. ти ба, ні миті не гає! махає до нас! на нас! отак! показує, щоб не переплутали!

— Ти ба, який диригент, Лілі! бачиш? кажу тобі, Лілі! це він! він! поглянь!

Вона дивиться.

— Ти не хочеш донизу?

— Ні, не піду нікуди!..

А потім так!.. Передумала, хоче йти донизу… але щоб Жюля забрати!

— Він хоче пити, розумієш?.. він хоче пити!

Я знаю, що він хоче пити, кабан солоний! підсвинок солоний!

Уже дотиркала, хай їй біс! годі базікати! мене проймає дрож! але не від холоду, сто чортів! не від холоду! від люті!

— Розтуди його! шльондра скажена!

Зараз у вікно викину, нехай іде по Жюля! ударити не можу… але якщо випущу з рук?.. її звіє вітер! танцюйте, панночко!

— Він тебе бив? сильно бив, га? Я бачив, як він тебе ляскав по сідницях!

Сміється… сміється з мого запитання…

Брум! браум! знову бомби! і бомби!.. з боку Кардіне…

Я вам розповідаю за течією спогадів… мінливостей настрою… не лише ураганів стихій… а й гроз пристрастей… наприклад, от перечитую, і мені здається, що я несправедливий, бо, може, ви подумаєте, що Арлетта поводилася легковажно, цинічно… одне слово, шльондра!.. ні! ні! ні! чутлива! жаліслива, от!.. Жаліла Жюля, от і все… жалість, її слабина…

До Жюля жалість!

— Обвуглюйся, гей, недоноску! гей, холеро! що, пити хочеш?

Ми знову біля вікна… нас хитає за віссю північ — південь!..

Чує мене… подає знак: так! так!

Ширінка! киваю на свою ширінку!

— Заходь, наллю!

Чує мене.

Він так Лілі гукав… зі своєї майстерні… на першому поверсі… «Заходь, наллю!»

Тепер ось має!

— Припини, Луї… припини, Луї!..

Стримує, щоб не кривдив надміру… захищає! у моїх обіймах, отут, от шльондра! от шльондра!

— Любиш його! признайся! захоплюєшся! дбаєш про того гівнюка!

Нас знову відкидає до передпокою… і знов разом із шафою! і трьома стільцями… усе в польці до стінки… бабах! знову!

— Я тобі з нього опудало зроблю, чуєш, опудало! випатраю! соломою напхаю! більше не метлятиметься! занадто метляється, от що! занадто метушиться! зроблю з нього птаха й поставлю на полиці!

Овва, їй знову смішно! отже, я смішний? нехай скаже! із себе треба сміятися! саме час сміятися! жартувати! бо нас зараз розплющить — і поготів!.. перемеле… от сміх! сміх та й годі!

Треба, щоб настав Потоп, аби скласти уявлення про людей. Він почав з того, що прозивав мене… тепер принаджує циклони! жаринки… світні кулі! спалахи! а його візок не загоряється!.. це вже край! край! його спрага замучила, от і все!.. якби мене туди нагору, до того юта, я б не втримався… а той вивертається, вирує, вихиляється на хвилях… сюди праскою махнув! туди дрючком махнув! з гондоли! об поручень б'ється!.. поручень прогинається! але не ламається!

— Гівнюк! Засранець! Курдупель! Ґвалтівник!

Мої почуття!

— Ти не підеш, Лілі! не підеш! от підступний підсвинок! Ах, причаровує тебе! я тобі його розчарую, лишень постривай! зачекай, доки все скінчиться… Гай-гай, та він прикликає літаки! подивись! придивись уважно!

Це правда, чиста правда! він їх приманював з півдня… з-поза Берсі… вони на його знаки зліталися!.. мов несамовиті!.. усі зліталися!.. згруповував їх з-поза хмар… щоб усе на нас скидали!.. смерчі! каскади!.. вири жовті… спочатку нарцисово-жовті… смерчі, що перевертали землю, зелені! сині!.. з кожним сильним подмухом… його гондола ставала сторчака… та він її виправляв!.. закрутом! заворотом!..

Щоразу здавалося, що все, гаплик!.. та де там!.. таки стрибнув?.. та ні!