Феєрія для іншого разу полностью

Горлаю йому!

Усе, що вудиться!

Бачте, я не криюсь, шпечу його од душі!

— Бахур!

Молодці, що випхали його туди!.. дере в горлянці? правильно!.. у мене в самого в горлянці горить, хоч не всі вітри на мене!.. кузня в горлі! буквально! Лілі теж хоче пити! Лілі…

— Так, трохи…

Ще один ватаг літаків!.. тепер зі сходу! за ними тисячі жаринок… спалахують у леті й розсипаються… і серпантини… сині, оранжеві, небо струменить, бороздиться… ви б сказали, ніби схоплене сіттю… від одного крайобрію до іншого… прудкі хвилясті спалахи у хмарах синіх, зелених, жовтих… упереміш… густим роєм… якщо це не феєрія, то я геть здурів!..

— Ох, неймовірно, Лілі!

Очікую, що вона зачарується!.. а той, напроти, сигнальник, я його навчу язика показувати!.. оркестром диригувати, руками вимахувати, грози на нас накликати!

— Крутій, кнур, хтивець! агов, Жюлю! падлюко!

Нехай знає…

Тепер той зух мені огидний! хай лусне!.. Намагався врятувати йому життя… від пиятики відвадити!.. до тями привести!.. спромігся впливати на нього, місяцями… він уже так не пив… а потім, після Сталінграда, особливо після Ароманша, знову в пиятику вдарився, а ще на мене напускався! «Лікарем-болимакітрою» дражнився… на заклад хотів іти, що питиме все! не тільки шампанське… коньяк… бензин! а й свої розчинники! з флаконів! усе вип'є! буль-буль! гик! щоб я йшов зі своїми порадами! а ще й хтивець, яких пошукати!.. і хам несусвітній!..

— Ніжки стрункі! цицьки пружні!

Це він так вульгарно з дівчатами розмовляв! А мене як шпетив!

— Карабос, віролом, кабаліст! у піч! у піч!

Так уже хотів мати піч! маєш! маєш! лізь у вогонь!

Саме в мить навали літаків я бачив, як він махнув! я його саме взивав Карабосом обпеченим!.. з упадини Маркаде… двадцять літаків! п'ятдесят! гримлять, ячать просто над нами… розкидають кульки на все небо… кульки бенгальських вогнів!.. вервечками, ланцюжками… веселенькими… а ще вир жаринок… бомби? безліч із-за хмар!.. падають і падають! рабадабум! але відлуння вже трохи не таке, глухіше… глибше… мабуть, пробили вулиці… бомби вибухають у метро, я певен!.. і в кар'єрах… глибших… іще глибших… у криптах перших християн-мучеників… там є крипти!.. є!.. викопані тисячі років тому… а той нагорі не мученик, весляр-гондольєр!.. борсається, фокуси показує! гоп! на гребені хвилі! підмосток сторч від пориву!.. і знову йде колом!.. у вирі!.. гойдається!.. кидається… додолу… ні!.. от його єство! мистець!.. пустотливі рученята, хай тобі грець!.. бачив, як він з паннами поводиться! просто між ніг!.. сила геркулесова в руках!..

— Позуй мені, Ллі! позуй мені! у тебе чудові ніжки!

І це перед десь тридцятьма людьми!.. такий собі мадригал! ті слова досі мені відлунюють… от навіть цієї миті чую… та мене відкидає до стінки… брум! з кожним вибухом!.. не можу забути такої кривди!.. о-го-го, сила геркулесова в руках!.. а він там ще тримається… ледь-ледь!.. ледь-ледь! над прірвою… вертиться на межі… але стривайте, а флюгельгорн! флюгельгорн?.. у нього нема флюгельгорна?.. Чекаю миті затишшя… нарешті трохи стихло, він почує… кричу йому:

— Сурма! Де твоя сурма?

— Га? Га?

Почув.

Покинув флюгельгорна в майстерні? Не взяв із собою?.. Узяв! Узяв!.. показує мені… ось де!.. на ремінці!.. тільки наливку забув!.. от музúка-чарівник! на хвилях! знову зринає ураган!.. увесь ют хилиться… перехиляється!.. того притискає до перил! упритул! і відкидає назад.

Оце видовище!

— Ну то я йду!

— Що? Що?

Їй мало? ще хоче? що за світ! що за світ! Лясь!.. Ляпас! ох! не стримався! ах! це занадто! і ляп! іще один! плаче… Брррум! Будинок саме хитнуло… віконницею мені по носі… стояв біля вікна, уявіть собі! бум! кров цебенить… аж бризкає з носа… ковтаю… їй смішно! сміється! і з того, що нас і далі хитає! ригодонить! увесь дім гойдається, хилиться, вихиляється! майже так само, як Жюлів вітряк… гай-гай, гарне помешкання! дві рами зриваються з гвіздків! дві картини… дзень!.. на скалки!.. ще одна! новий порив, нова картина! летить! буквально! у вікно! Я мав мистецькі твори, як-не-як! майже невеличку колекцію… подув від бомб чи від лопатнів літаків?.. коли все кудись рине! ширяє! не можу роздивитися… не тільки ніздрі кривавлять… лоб теж! усе бачу червоним… ого, велика картина впала!.. навпомацки вдовж стінки… намацую… фото, де ми з батьком!.. полетіло у вікно!.. з вітром! з вітром! фото, де я вершник-кирасир!.. полетіло!.. полетіло!..

— Добре провітрює! роблю я ремарку, добре провітрює!..

Аби показати вам свій характер…

Вромб! Нас приплющило! притисло! порив! ураган! ще один!.. ще літак! мало не чіпляється об дах!.. хвиля від лопатнів у кімнату! щастя, що ми тісно притиснулися… а то б полетіли, як картини!.. нас кидає від стінки до стінки… ох, починаю трохи бачити… знову бачу… Жуляку! обрубка-атлета онде нагорі!.. веслує, хилиться, випростується… ті ж рухи! лопатні ще ближче, ніж до нас… жоден не стинає йому голови!.. йому шпетно було б без голови! безголовий акробат-гондольєр!..

— Грай! Грай!

Це я йому наказую.

— Що ти йому гукаєш?

— Що ти його любиш!

Вона мене цілує… Вона мене цілує…

— Фердінане! Фердінане, кохаю палко!