Виявилося, що вона жива — лише трішки надщербився панцир. Його швидко залікували, і видавалося, ніби все минулося. Але щось все ж було не так — кудись пропала радість, спочатку збайдужіла черепаха, а згодом уже як наслідок — люди.
Втратилися спілкування, контакт, розуміння. Залишилися смуток, докір і недовіра. Так вони і жили. Одного разу я довго вдивлявся черепасі в очі і все зрозумів. Вона стала іншою — падаючи, черепаха пошкодила собі мозок. До того ж безповоротно. Просто стала вар'яткою. І ми не могли знати, що зараз в її голові — чи суцільна темрява, чи найпотужніші світла прожекторів-переслідувачів, може, вона все забула, а, може, щоночі її нестерпно боліла голова, може, її лоскотало між черепом і мозком, а, може, нервував кожен звук і запах. Ми не могли знати. Ми не могли порозумітися. Ми не могли зарадити. Не могли врятувати, бо не могли повноцінно поспілкуватися. їй, до речі, залишилося жити у нас ще 240 років. З цим, але без нас.
25.01 “Байка з тим”, — кажуть у горах, коли хочуть сказати, що на щось не варто зважати, що то пусте. “Розкажи якусь байку”, — кажуть на вулиці, майже вночі, коли кілька приятелів сидять на фонтані вже після всього з пляшками пива. Тоді оповідаються правдиві, але неймовірні життєві історії, почуті від якогось знайомого. Байкою літературознавці називають невеликий алегоричний твір, в якому переважно тварини або інші явища природи втілюють різні людські характери, риси й ситуації.
Люди надто довго зловживали саме останнім означенням байки. З того всього з'явилося страшенно багато помилок і забобонів, які перекручували правду природознавства. Звірі стали помилковими символами, носячи на собі тягар невластивих їм людських вад і збочень. Натомість можна дивитися на це іншим поглядом. Замість того, щоб, описуючи людські історії, підставляти у них тваринні персонажі, можна просто вивчати дійсні ситуації серед тварин, а тоді безпомилково впізнавати те, що відбулося, відбувається або відбудеться з нами. Отже, коротка, але правдива антибайкова історія про те, як лисиці отримують житло.
Лисиці дуже люблять вигідно жити — у люксусових норах. Але копати їх вони не можуть, не хочуть і не вміють. Чудесні нори роблять борсуки – глибокі, сухі, складні, багатокімнатні. В окремих приміщеннях с туалети, спальні; коридори галузяться; існує кілька входів і виходів. Борсуки — вроджені будівельники. А лисиці мусять знайти борсучу нору і захопити її. Силою це зробити неможливо. Борсукові щелепи — одні :і найпотужніших, а удар лапи може вбити двох лисиць і кількох лисенят. Але є інший спосіб, інший підхід. Борсуки — страшенно акуратні тварини. Вони ненавидять, не терплять, коли десь смердить ниходком. Цим користуються лиси.
Знайшовши борсуче житло, вони ішп[южнк>ються на вході. Першого дня борсук забирає послід і десь його загрібає. Тоді лиси знов. І борсуки знов. Так триває кілька днів безперервно. Змучені І розчаровані борсуки збираються всією родиною з вагітними жінками, немовлятами, підлітками і безпомічними старими і покидають власну обжиту оселю. Більше терпіти вони не в змозі. Вони воліють піти в інше місце і збудувати нову досконалу домівку — складну, суху і глибоку. А занечищену звільнену нору спокійненько займають лисиці.
26.01 Кілька разів у житті мені доводилося підбирати людей для певних бойових акцій. І виявилося, що немає жодних орієнтирів для того, щоб знайти солдата у солдаті. Взагалі солдатів дуже мало. Більшість людей, яких любиш, яких поважаєш
і яким довіряєш, солдатами не є. 1 це дуже добре, так справді ліпше. Але лише до того моменту, коли виникає потреба знайти солдатів. І тоді мусиш знайти якийсь тест, якусь пробу і випробування.
Звичайно, трапляються випадки, коли бачиш їх неозброєним оком. Але тоді переважно ці солдати аж надто солдати. Таких теж не варто брати у загін. Такі обов'язково щось напсують. Тож який тест може спрацювати? Після довгих спостережень, вичислень і аналізів я знайшов конкретний спосіб визначити — хто є хто. Як не дивно, для цього не потрібно знати ні фізичних характеристик, ні властивостей Інтелекту. Найважливіше — побачити, як та чи інша людина їсть.
Це безпомилкова ознака. За способом їдження я виділив чотири типи людей, які важливіші для мене, ніж класичний поділ на темпераменти. Отож є такі категорії — сильний тип і слабкий тип. І один, і другий поділяються ще на два — сильний інтенсивний і сильний спокійний, слабкий інтенсивний і слабкий спокійний. Цього досить, аби зрозуміти що являє собою та чи інша людина, і чого від неї можна сподіватися.Найкращі солдати належать до одного типу — сильного спокійного. Всі інші можуть бути бездоганними в тому чи іншому випадку, але ніколи—завжди.
