Гіперіон полностью

— Та і хто взагалі йде йому назустріч? — собі озвався Консул, відчуваючи, як його помалу відпускає непроглядна паніка.

Сол Вайнтрауб зробив паузу і спробував відповісти на запитання, розказавши про сюжет плаского фільму, що вже багато століть тому перетворився на порох.

— Забудьте, — відмахнулася Брон Ламія. — Потім розкажете. Просто заспівайте її ще раз.

Позаду темрява огорнула гори, до них через узвишшя тепер підбирався шторм. Небо й далі сочилося світлом, але на сході обрій здавався світлішим від решти сторін світу. Кам’яним вищиром зліва виблискувало мертве місто.

Першою знову йшла Брон Ламія. Сол Вайнтрауб співав голосніше. Радісно копошилася Рахіль. Лінар Гойт відкинув плащ назад, щоби йому зручніше було грати на балалайці. Мартін Силен пожбурив порожню пляшку в пісок і попри вітер також підхопив пісню навдивовижу сильним і приємним голосом.

Федман Кассад підняв щиток шолома, поклав гвинтівку на плече і приєднався до приспіву. Консул заходився був співати, замислився про безглузді слова, вголос розсміявся і почав наново.

Стежина поширшала там, де густішала тьма. Консул трохи відступив праворуч. Його приклад наслідував Кассад. У прогалину між ними влився Сол Вайнтрауб, так що тепер замість вервечки шестеро дорослих ішли в ряд. Брон Ламія взяла за руки Силена з одного боку і Сола — з іншого.

Під голосний спів крокуючи нога в ногу і ні разу не озирнувшись, вони зійшли в долину.