Емілія, мабуть, рада буде віддати його. Вона втішилась і має намір вийти заміж за пастора з Бромптона, велебного містера Війні. Не велике щастя, звичайно, та місіс О. старіється, я бачила чимало сивих волосин у її косах. Вона повеселішала, а твій хрещеник переївся в нас. Мама шле тобі вітання разом з щиро відданою тобі-Енн Доббін».
Розділ XLIV МІЖ ЛОНДОНОМ І ГЕМПШІРОМ
На чільній стіні родинного будинку наших давніх приятелів Кроуді на Грейт-Гонт-стріт і досі видно обрамлений у чорне герб, вивішений на ознаку жалоби за старим Піт-том Кроулі, проте ця геральдична емблема здається швидше пишною, крикливою оздобою, та й весь будинок набув чепурнішого вигляду, ніж за часів покійного баронета. Потемнілу фарбу здерто, і тепер стіни весело яскріють червоним кольором цегли з білими смужками між нею; старовинні бронзові леви на молотку біля дверей гарно позолочені, поруччя пофарбоване, і найпонуріший будинок цієї вулиці став найохайнішим у всьому кварталі ще до того, як у Королевиному Кроулі свіжа зелень змінила пожовкле листя на деревах уздовж алеї, що нею востаннє проїхав старий Пітт Кроулі.
Біля того будинку часто можна було бачити маленьку жінку в екіпажі відповідних розмірів, а крім того, там щодня прогулювалася літня стара панна з хлопчиком.
Це була міс Брігс з Родоном-молодшим; її зобов’язали наглядати за опорядженням кімнат у будинку сера Пітта, стежити за жінками, що шили штори й завіси, спорожняти шафи й шухляди від запорошених реліквій і мотлоху, що зібрався за кілька поколінь різних леді Кроулі, а також робити опис порцеляни, кришталю та іншого майна, яке вберігалося в скринях і коморах.
Місіс Родон була головним керівником усіх тих оновлень з необмеженими повноваженнями від сера Пітта продавати, замінювати, реквізувати й купувати все потрібне для вмеблювання, і Ребеку це доручення дуже тішило, бо давало цілковиту волю її смакові та винахідливості. Думка обновити будинок зродилася тоді, коли сер Пітт приїздив у листопаді до міста, щоб поговорити зі своїми адвокатами, і прожив майже тиждень на Керзон-стріт у брата й невістки, які його дуже любили.
Спершу він оселився в готелі, але Бекі, тільки-но почувши, що баронет у місті, сама пішла привітати його й за годину повернулася на Керзон-стріт у кареті разом з сером Піттом. Ця добродушна маленька істота так щиро Ë мило пропонувала йому гостинність, так ласкаво запрошувала його, що відмовитися було просто неможливо. Коли сер Пітт погодився перебратись до них, Бекі з надміру вдячності схопила його за руку й палко потисла її.
Дякую, щиро дякую! — мовила вона, дивлячись просто у вічі баронетові, який весь спаленів.—Як зрадіє Родон!-Вона метушилася в Піттовій спальні, показуючи служникові, куди ставити валізки, і, сміючись, сама принесла зі своєї кімнати відерце з вугіллям. У каміні вже яскраво горів вогонь (до речі, це була кімната Брігс, яку переселили на горище в кімнатку покоївки)..
Я знала, що привезу вас,— казала Бекі, і очі її сяяли. Вона справді була рада, що має такого гостя.
Поки баронет був у них, Бекі разів зо два під приводом якихось справ змушувала Родона обідати в місті, і баронет проводив ті щасливі вечори наодинці з нею і Брігс. Бекі спускалася до кухні й сама готувала для нього смачні страви.
Як вам подобається моє сальмі? — питала вона.—Я його зробила для вас. Я можу приготувати ще смачніші-речі і готуватиму, тільки частіше приїздіть до нас.
Усе, що ви робите, ви робите чудово,— галантно відповідав баронет.— Сальмі справді на диво смачне!-Бачите, дружина бідного чоловіка повинна вміти куховарити— весело казала Ребека.
У відповідь дівер почав запевняти свою маленьку невістку, що їй годилося б бути дружиною імператора і що вміння куховарити — одна з найкращих жіночих рис. І сер Пітт з почуттям гіркоти згадав леді Джейн, яка одного разу захотіла сама спекти на обід пиріг,— що то була за гидота!-Крім сальмі, приготованого з фазанів лорда Стайна, яких було повно в його маєтку Стілбрук, Бекі пригостила дівера пляшкою білого вина, того, як запевняла маленька брехунка, що Родон привіз із Франції, купивши його там майже за безцінь. Насправді то був «Білий ермітаж» із славетних пивниць лорда Стайна, від якого бліді щоки баронета порожевіли, а по його хирлявому тілі розлився вогонь.
Коли він спорожнив пляшку цього petit vin blanc/ Легкого білого вина (франц.)/ , Ребека взяла його під руку, повела до вітальні й посадовила на канапу перед каміном, у якому палав вогонь. Сер Пітт говорив, а вона уважно й зацікавлено слухала його, сидячи поруч і підрублюючи сорочечку своєму дорогому хлопчикові.
Коли Ребека хотіла здаватися особливо скромною і доброчесною, вона завжди витягала зі свого кошика з шитвом ту сорочечку; малий Родон виріс а неї за кілька років до того, як вона була докінчена.
