Потім, оглянувши друга, він показав на його шию. Трохи вище комірця була рвана рана. Хелен стчала навколішки поруч із Тургутом. Ми мовчали. Навіть після того, як Россі описав свою зустріч із тим чиновником, навіть після того, як Хелен поранили вдома в бібліотеці, мені було важко повірити своїм очам. Обличчя людини було неймовірно бліде, майже сіре, подих виходив короткими видихами, які неможливо було розрізнити, якщо тільки не прислухатися.
— Його отруїли, — тихо сказала Хелен. — Я думаю, він втратив багато крові.
— Проклятий день! — Тургут лютував, стискуючи руку друга.
Хелен заговорила першою.
— Давайте поміркуємо. Це перший напад…
Вона обернулася до Тургута.
— Коли ми були тут учора, ви не помітили в ньому ніяких ознак?
Він похитав головою.
— Він був зовсім нормальним.
— Тоді, — вона потягнулася в кишеню жакета, я здригнувся, думаючи, що вона знову витягне пістолет. Замість цього він витягла голівку часнику й поклала її на груди бібліотекаря. Тургут посміхнувся, незважаючи на всю серйозність ситуації, він теж витяг зі своєї кишені голівку часнику й поклав її поруч. Я не міг уявити, де вона взяла часник (можливо, по дорозі через базар, коли я задивився на щось). — Тепер я бачу, що великі уми мислять однаково, — сказала йому Хелен.
Потім вона дістала паперовий пакет, розгорнула його й витягла звідти срібний хрестик. Я впізнав його — це був той хрестик, що вона купила в церкві біля нашого університету, саме цей хрестик вона використала в боротьбі проти злодія-бібліотекаря, коли він атакував її у книгосховищі історичного відділу.
Цього разу Тургут зупинив її.
— Ні, ні, — сказав він. — У нас тут свої методи.
Звідкись із-під піджака він дістав дерев’яні чотки, такі, які я бачив у руках чоловіків на вулицях Стамбула. На цих чотках був медальйон з арабським написом. Він ніжно доторкнувся медальйоном до губ містера Ерозана, і обличчя бібліотекаря спотворилося в гримасі раптової відрази: воно скривилося й зморщилось. Ця була жахлива сцена, але коротка, потім він розплющив очі й насупився.
Тургут нахилився над ним, ніжно промовив щось турецькою, доторкнувся до його чола, потім дав пораненому ковтнути щось із фляги, яку він дістав із кишені.
За хвилину містер Ерозан підвівся й озирнувся, обережно торкаючись шиї. Коли він пальцями намацав маленьку рану й слід засохлої крові, він затулив обличчя руками й схлипнув так, що від цього звуку стискалося серце.
Тургут обійняв його за плечі, а Хелен узяла за руку. Я мимоволі подумав, що бачу, як вдруге за годину вона виявляє ніжність до пораненого. Тургут почав розпитувати друга турецькою, а за кілька хвилин глянув на нас.
— Містер Ерозан говорить, що незнайомець прийшов до нього у квартиру рано-вранці, коли ще було темно, і загрожував, що вб’є, коли той не відкриє йому бібліотеку. Коли я зателефонував, вампір був поруч із ним, але він не наважився попередити мене. Коли незнайомець почув, хто телефонує, він поквапився, сказавши, що в архів треба йти негайно. Містер Ерозан боявся не підкоритися, а коли вони приїхали сюди, незнайомець почекав, поки мій друг відкриє коробку. Щойно вона відкрилася, як цей диявол накинувся на нього, притиснув його до землі — мій друг каже, що це чудовисько було неймовірно сильним, — й уп’явся зубами в шию містера Ерозана. Це все, що він пам’ятає, — Тургут засмучено похитав головою.
Містер Ерозан раптом схопив Тургута за руку й почав щось палко говорити йому турецькою.
Тургут мовчав хвилину, а потім узяв руки друга у свої, вклав у них чотки й тихенько йому відповів:
— Він сказав мені, що розуміє: варто цьому дияволові вкусити його ще два рази, і він стане таким самим. Він благає, щоб у такому разі я вбив його власними руками.
Тургут відвернувся, але я побачив сльози в його очах.
— До цього не дійде. — обличчя Хелен набуло суворого виразу. — Ми знайдемо джерело цієї чуми.
Я не знав, кого вона мала на увазі: злого бібліотекаря чи самого Дракулу, але коли я побачив, як вона стисла зуби, то відразу повірив, що будуть знищені обидва. Одного разу я вже бачив її обличчя таким: тоді ми сиділи в кафе за столом і розмовляли про її батьків. Саме тієї миті вона присяглася знайти свого брехливого батька й викрити його перед усім науковим світом. Може, я помилявся, а може, її місія в якийсь момент перейшла до іншої мети, і Хелен сама цього не помітила?
Селім Аксой ходив за нами, і зараз він щось заговорив турецькою. Тургут кивнув.
— Містер Аксой нагадав мені, що ми прийшли сюди у справі, нам треба братися до роботи, і він має рацію. Незабаром прибудуть інші вчені, і нам доведеться або зачинити архів, або відкрити його публіці Він сказав, що сьогодні попрацює тут бібліотекарем. Але спочатку треба сховати документи й подивитися, що зникло. Передусім треба віднести мого друга в безпечне місце. Містер Аксой також хоче показати нам якісь архіви до приходу відвідувачів.
Я відразу почав збирати розкидані документи, і мої гірші побоювання підтвердилися.
— Оригінали карт зникли, — похмуро повідомив я.
