І він кількома словами переказав їй сцену біля казино.
— Напевне, я просто розгубилася, — винувато відповіла Веспер, відводячи очі. — Не побачивши Матіса у вестибюлі, вийшла на ґанок, і портьє запитав, чи я, бува, не міс Лінд, а тоді сказав, що чоловік, який надіслав записку, чекає на мене в машині біля сходів. Мене це чомусь не здивувало. Ми з Матісом були знайомі лише кілька днів, і я не знала, як він працює, отже, просто підійшла до авто. Воно стояло праворуч у затінку. Тільки-но наблизилася, Ле Шифр зі своїми поплічниками вискочили з-за сусідніх машин і задерли сукню мені на голову.
Веспер зашарілася.
— Прийом нібито дитячий, — вона кинула винуватий погляд на Бонда, — але страшенно ефективний. Одразу стаєш безпорадною полонянкою і, хоча я кричала, не думаю, що мене почули. Звісно, я брикалась із усіх сил, але даремно, бо нічого крізь тканину не бачила, а руками допомогти не могла. Немов зв’язане курча. Мене підхопили і засунули на заднє сидіння. Я пручалась як могла, і коли машина рушила, вони намагалися зав’язати вузол на сукні над головою, тоді я вивільнила руку і викинула сумочку через вікно. Сподіваюся, це допомогло.
Бонд кивнув.
— Я діяла інстинктивно. Подумала, що ви не знатимете, що трапилось, і мені стало страшно. Тож зробила перше, що спало на думку.
Бонд розумів, що метою зловмисників був саме він, і якщо б Веспер не викинула у вікно сумочку, це зробив би Ле Шифр, як тільки він вийшов на сходи.
— Звісно, це допомогло, — відгукнувся Джеймс, — але чому не подали жодного знаку, коли після аварії мене захопили і кинули в машину, а я з вами заговорив? Я дуже хвилювався. Подумав, що вас оглушили.
— Здається, я знепритомніла, — пояснила Веспер. — Від нестачі повітря зомліла, а коли отямилася, вони прорізали дірку в сукні. Я була напівнепритомна і погано пам'ятаю, як опинилася на віллі. Тільки коли ви кинулися до мене по коридору, зрозуміла, що вас також схопили.
— Вони вас не скривдили? — запитав Бонд. — Чи, може, чіплялися, поки мене катували?
— Ні, — заперечила Веспер. — Вони кинули мене на крісло. Пили і грали в карти — здається у «белот» — а потім заснули. Гадаю, саме тому агентові СМЕРШу і вдалось з ними розправитися. Вони зв’язали мені ноги і посадили в крісло обличчям до стіни. Я не бачила, хто то був, але чула дивні звуки. Думаю, завдяки їм і опам’яталася. Почула, наче тіло падає з крісла на підлогу, кроки, що віддалялися, клацання дверей. Далі — нічого, поки за кілька годин у будинок не увірвалися поліцейські з Матісом. Я майже увесь час була немов у напівсні. Не знала, що вони роблять із вами, — її голос затремтів, — хоча одного разу мені здалося, що чула крик. Немов здалеку. Думаю, то був крик. Але тоді вважала, що то галюцинації.
— Боюся, то була не галюцинація, — відгукнувся Бонд. Веспер торкнулася його руки. Її очі були повні сліз.
— Це жахливо, — мовила. — Те, що вони накоїли з вами. Це моя вина. Якби я тільки... — вона закрила обличчя руками.
— Усе нормально, — заспокоїв її Бонд. — Нічого плакати над розлитим молоком. Усе закінчилось, і, слава Богу, вас не скривдили, — він поплескав дівчину по коліну. — Вони збиралися зайнятися вами, тільки-но впораються зі мною. Нам є за що подякувати СМЕРШу. Гаразд, забудьмо про це! Вашої вини тут точно нема. Будь-хто спіймався б на ту вудочку. Усе в минулому, — додав уже весело.
Веспер вдячно глянула на нього крізь сльози.
— Обіцяєте? — спитала. — Я думала, ви ніколи мені не вибачите. Я... я спробую загладити вину. Ще не знаю як...
«Загладити вину?» — повторив Бонд про себе і поглянув на неї. Вона усміхнулась, і Бонд усміхнувся у відповідь.
— Стережіться! — віджартувався. — Можу спіймати вас на слові.
Дівчина пильно подивилась йому в очі й нічого не сказала, але Бонд зрозумів, що недоговорений виклик прийнятий. Вона потиснула йому руку і підвелася.
— Домовилися, — сказала.
Цього разу вони обоє розуміли, про що йдеться.
Веспер узяла з ліжка свою сумочку і підійшла до дверей.
— Можна провідати вас завтра? — запитала серйозним тоном.
— Будь ласка, Веспер, — відгукнувся Бонд. — Мені приємно. А поки вивчайте місцевість. Буду мріяти про те, чим ми займемося, коли одужаю. Згодні?
Із секунду вони вдивлялись одне в одного. Потім дівчина вийшла і зачинила за собою двері. Бонд прислухався до її кроків, поки вони не ущухли.
Від того дня Бонд одужував швидко. Сидячи у ліжку, написав М. звіт. Побіжно торкнувшись непрофесійних, на його думку, дій Веспер, акцентував на викраденні, наділивши нападників перебільшеними макіавеллівськими рисами. Схвально відгукнувся про холоднокровність та мужність Веспер упродовж усієї операції і жодним чином не обмовився про те, що деякі її вчинки здалися йому дивними.
