Від того дня, коли Бонд уперше зустрів Веспер у барі «Ермітаж», вона викликала бажання, приваблювала його і, якби тоді, в нічному клубі, події розвивалися за іншим сценарієм, якби Веспер зробила крок назустріч, не було б викрадення, а вечір вони б закінчили в одному ліжку. Навіть згодом, у «Сітроені», дорогою до вілли, коли, Бог свідок, у нього і без неї турбот вистачало, її непристойна нагота викликала сильне сексуальне бажання.
Тепер, коли Бонд міг побачити її знову, йому стало страшно. Страшно, що його тіло та душа не відгукнуться на її чуттєву красоту. Страшно, що не відчує пробудження бажання близькості й кров не заграє у жилах. Він розцінював цю першу після викрадення зустріч як свого роду тест, відповіді на який намагався уникнути. Оце була істинна причина, чому він вирішив почекати й відтягнув їхню зустріч на тиждень. Бажав би відтермінувати її ще, але треба писати звіт про операцію, і тепер будь-якого дня з Лондона мав прибути емісар, щоб отримати повну картину з усіма подробицями, отже, нинішній день був нічим не кращим за завтрашній, і якщо Бонду судиться дізнатися найгірше, час нічого не змінить.
На восьмий день він нарешті виказав бажання побачити Веспер, коли, прокинувшись зранку, відчув себе посвіжілим та відпочилим.
Невідомо чому Джеймс очікував побачити дівчину блідою та хворобливою після випробувань, що випали на її долю. І зовсім не сподівався побачити високу засмаглу красуню в кремовій шовковій сукні з чорним поясом, яка весело упурхнула в кімнату, чарівно усміхаючись.
— Боже правий, Веспер! — мовив Бонд та незграбно помахав рукою. — Виглядаєте ви абсолютно приголомшливо. Пригоди вам на користь. Звідки такий розкішний загар?
— Відчуваю страшенну вину, — відповіла дівчина, підсідаючи поруч, — але поки ви лежали тут, я щодня ходила на пляж. Лікар прописав сонячні ванни, і мій бос не заперечив, отже, я подумала: якщо сидітиму цілими днями в номері, вам це не допоможе. Тож знайшла прекрасний пляж, беру зі собою ланч та книгу і не повертаюсь в місто до вечора. У тому напрямку курсує автобус, ще трохи по дюнах — і ви на місці. Намагаюся не звертати уваги на той факт, що це по дорозі на ту віллу, — її голос затремтів.
При згадуванні інциденту очі Бонда спалахнули.
Дівчина хоробро продовжила, незважаючи на відсутність реакції з його боку.
— Лікар вважає, що скоро вам дозволять встати. Я подумала... я подумала, можливо, згодом ми могли б з’їздити туди разом. Лікар каже, що морські купання будуть вам на користь.
Бонд хмикнув.
— Тільки Богові відомо, коли я знову зможу купатися, — сказав. — Лікар верзе нісенітниці. Та й коли дійде до такого черга, мені краще робити це наодинці. Не хочу нікого жахати. Не кажучи про все інше, — він кинув красномовний погляд на простирадло. — Моє тіло — мішанина синців та порізів. А ви розважайтеся, нема потреби себе обмежувати.
Веспер уразили несправедливість та гіркота його слів.
— Вибачте, — пробурмотіла вона. — Я просто думала. .. Я намагалась... — її очі налилися сльозами. Вона глитнула. — Я просто хотіла... вас підтримати.
Її голос зірвався. Вона жалібно подивилася на Бонда, а коли побачила в його очах лише осуд, не витримала, затулила обличчя руками і розридалася.
— Вибачте, — мовила приглушено голосом. — Мені дуже шкода, — однією рукою вона намацала в сумочці носовичок. — Це моя вина, — вона приклала хусточку до очей, — я розумію...
Нарешті Бонд зласкавився. Він витягнув з-під простирадла забинтовану руку і поклав на коліно дівчини.
— Усе гаразд, Веспер. Прошу вибачити, я повівся грубо. Це від заздрощів, що ви ніжитеся на сонечку, а я прикутий до ліжка. Тільки-но здоров’я поліпшиться, обов’язково поїдемо з вами на той пляж. Ви праві, саме це мені й потрібно. Буде чудово опинитися на свободі.
Веспер вдячно потиснула йому руку, піднялася та підійшла до вікна. З хвилину приводила себе до ладу, потім повернулася до ліжка.
Бонд з ніжністю дивився на неї. Як усі суворі, загартовані життям чоловіки, він був схильний до сантиментів. До того ж Веспер дуже вродлива і його приваблювала. Він вирішив не травмувати її запитаннями.
Джеймс пригостив дівчину сигаретою, і деякий час вони базікали про візит начальника підрозділу «С» та про реакцію Лондона на розгром Ле Шифра.
Із її слів Бонд зрозумів, що кінцева мета операції досягнута блискавично. Цю історію в подробицях смакували в усьому світі, а журналісти провідних англійських і американських газет ринули до Руаяля у спробі розшукати ямайського мільйонера, який розорив Ле Шифра за картярським столом. Вони вийшли на Веспер, але вона скерувала їх хибним шляхом. За її словами, Бонд сказав, що збирається в Канни та Монте-Карло спробувати й там щастя. Погоня перемістилася на південь Франції. Матіс за допомогою поліції позамітав усі сліди, і газетярам не лишилося нічого іншого, як зосередитися на страсбурзьких аспектах розтрати й паніці у лавах французьких комуністів.
— До речі, Веспер, — сказав Бонд через деякий час, — що саме сталося, коли ви залишили мене у нічному клубі? Я бачив лише момент викрадення.
