Казино «Руаяль» полностью

Потім Бонд обдивився ледь видимий шар тальку на внутрішньому боці порцелянових ручок шафи для одягу. Порошок також виглядав незайманим. Пройшов до ванної, підняв кришку бачка унітазу і перевірив, чи відповідає рівень води ледь помітній мітці на боці мідного поплавця.

Усі маніпуляції зі саморобною охоронною сигналізацією не видавалися Бонду ні безглуздими, ні надмірними. Він був секретним агентом і досі залишався живим тільки завдяки ретельній увазі до найменших дрібниць, що стосувалися його професії. Рутинні остороги Бонда були такими самими осмисленими, як перевірка обладнання у аквалангіста, пілота-випробувача чи представника будь-якої іншої небезпечної професії.

Переконавшись, що кімнату не обшукали під час його перебування в казино, Бонд роздягнувся і прийняв холодний душ. Потім запалив сімнадцяту за день сигарету й сів за писемне бюро з товстою пачкою грошей — як тими, що були призначені для гри, так і виграними — щоб занести нові цифри до маленького записника. За два дні він виграв рівно три мільйони франків. У Лондоні йому

видали десять мільйонів, а тепер він попросив ще десять. Із урахуванням надісланої в «Креді Ліонне»[41] суми його оперативний капітал становитиме двадцять три мільйони франків, чи близько двадцяти трьох тисяч фунтів.

Кілька секунд Бонд просидів нерухомо, вдивляючись у темряву моря за вікном, опісля закинув пачку банкнот під подушку односпального ліжка, багато прикрашеного орнаментом, почистив зуби, вимкнув світло та із задоволенням пірнув під по-французьки дуже сильно накрохмалені простирадла. Десять хвилин він полежав на лівому боці, прокручуючи в голові події минулого дня, потім перекинувся і спрямував свідомість тунелем сну.

Перед тим, як остаточно забутися, засунув праву руку під подушку і намацав руків’я кольта «поліс-позитив»[42]із вкороченим стволом. Потім його вії опустилися, погасивши теплий та глузливий погляд і перетворивши обличчя на застиглу маску — іронічну, жорстоку, холодну.

Двома тижнями раніше ця доповідна записка з відділу «С» була передана М. — минулому і теперішньому голові секретної служби, підпорядкованої британському Міністерству оборони:

Кому: М.

Від: Начальника відділу «С».

Тема: Проект усунення месьє Ле Шифра (відомого як «містер Намбер», «герр Нуммер», «герр Циффер» та ін.) — одногоз головних ворожих агентів у Франції; працює під прикриттям скарбничого «Союзу ельзаських робітників» — підконтрольного комуністам профспілкового об’єднання важкої індустрії і транспорту Ельзасу, який, за нашими відомостями, гратиме роль «п’ятої» колони у випадку війни з червоними.

Документація: Додаток А — біографія Ле Шифра, яку підготував голова архіву. Додаток Б — довідка про СМЕРШ[43].

Останнім часом у нас виникли підозри, що Ле Шифр перебуває у скрутному фінансовому становищі. Практично в усіх аспектах він є прекрасним радянським агентом, однак схильність до матеріального достатку — його ахіллесова п'ята, що ми час від часу використовували. Так, недавно одній з його коханок — євразійці номер 1860, яку контролює відділ «Ф», вдалось отримати доступ до особистих справ Ле Шифра.

Якщо коротко, то, судячи з отриманої інформації, він перебуває на межі банкрутство. Номер 1860 помітила ознаки кризи — таємний продаж дорогоцінностей, позбавлення вілли в Антібах, а також загальну тенденцію до обмеження витрат, що досі було характерною ознакою його життя. Подальші дослідження, зроблені за допомогою наших друзів із Другого бюро[44] (з якими ми в цій справі співпрацюємо) виявили одну курйозну історію.

У січні 1943 року Ле Шифр почав контролювати мережу борделів у Нормандії та Бретані, відомих під назвою «Cordon Jeune»[45]. Йому вистачило дурості витратити на ці потреби п’ятдесят мільйонів франків із грошей, що доручив йому ленінградський Третій відділ для фінансування С.Е.Р. - вищезгаданої профспілки.