Точно знаючи шлях додому, Шторм риссю побіг у внутрішній дворик, де конюх поспішив узяти повіддя. Колл ковзнув із сідла та змусив себе стати на непевних ногах. Він їхав верхи так довго, що ледь зумів випрямити коліна.
Тафіра з’явилася з кухні донжона, її розкішне чорне волосся було зібране ззаду червоною стрічкою.
— Завжди рада бачити тебе вдома, чоловіче. — Вона підійшла поцілувати його і стала як укопана, прочитавши все у його очах, на його змарнілому обличчі. — Ні...
Двоє слуг із кухні залишилися стояти у дверях, широко розплющивши очі, але Колланан думав лише про свою дружину. Він відкрив рота й намагався заговорити, але горло замерзло намертво від новин, промовити які неможливо. Натомість він просто розпростер руки та схопив її в обійми, притискаючи до себе. Він притис бородате підборіддя до її плеча й заплакав.
За кухлем глінтвейну Коллу знадобилося пів години, щоб розповісти Тафірі всю історію. Слова раз по раз застрягали в горлі.
— Усі замерзли... усі, хто був у містечку. Вулиці в заносах снігу, усе озеро... цілковитий лід. Люди не мали жодної можливості врятуватися, не мали бодай часу зрозуміти, що відбувається.
Тафіра витягала з нього подробиці, але він не був певен, що зміг передати неприродний холод, описати зловісних і страхітливих крижаних Лютих, маленьку замерзлу ручку, що обіймала вирізьблену дерев’яну свиню.
Коли Ласіс почув новини, він розлютився та сповнився рішучості діяти. Стоячи у своєму цілковито чорному шкіряному одязі, кольчужній сорочці, чорному плащі, Хоробрий виглядав так, наче готовий кинути виклик усій стародавній расі.
— Треба було мені поїхати з вами, Володарю. Ми вдвох могли б битися з Лютими. Я зі своєю магією Хороброго, своїм реймером...
— Нас би вбили. — Колл відчув порожнечу в серці. — А Джакі та її родина так само були б мертві. Так ми принаймні все знаємо.
Ласіс залишався непохитним, готовим робити те, що належить робити.
— Як ми відповімо? Ми зберемо армію, вирушимо на північ до Лейк Бакал? — Хоча сам він був напівкровкою, його відданість Колланану та Нортеррі не підлягали сумнівам.
— Ми помстимося, не сумнівайся, — відповів Колл. — Але зараз я до смерті втомлений...
Мовчазна та вражена Тафіра провела його до королівської опочивальні, оскільки жоден із них не хотів бути ще з кимось, вони бажали залишитися тільки удвох. Усю ніч вони лежали в ліжку, обіймаючи одне одного, щоб зігрітися, проте не знаходили спокою.
На людях Тафіра часто тримала емоційну дистанцію, вибудовуючи невидиму стіну, яку опускала лише для кількох обраних, але тепер вона тремтіла в його обіймах, а він міцно її пригортав. Він збрехав їй, що все буде гаразд, бо знав, що їй потрібно чути заспокійливі слова. Колл і сам у це не вірив.
Коли Тафіра нарешті заснула, він звільнився з її обіймів та оголеним став біля вогню. Подивившись застиглим поглядом на обвуглені полінця, він накинув підбитий хутром плащ і тихо покинув спальню.
У його особистому кабінеті вогнище було темне й холодне, а з рота та ніздрів клубочилися білі хмаринки пари від прохолодного повітря. Він запалив свічки на своєму робочому столі, знайшов папір та чорнило, а тоді спробував записати в літопис ті жахливі речі, які побачив. Він міцно стиснув перо, втупився у чорнильницю та забажав, щоб речення з’явилися самі з-під його пера. Сьогодні вночі йому належить написати багато важливих листів.
Перший лист до свого брата, конаґа. Якщо те, що стверджували вбивчі крижані Люті, правда, тоді на Співдружність насувалася велика війна. Коли Колл почав писати, чорнило стало розпливатися, а його пальці лишалися холодні та закляклі. Він нашкрябав кілька слів і почав знову. Сліди від чорнила здавалися чорними сльозами, а слова не були кращими від цих сліз. Описуючи побачене переривчасто і сплутано, він виклав події, нічого не випускаючи. Конндуру треба знати все, але як він міг на це відповісти? Чи закличе він усі армії трьох королівств готуватися до війни, не схожої на ті, що вони коли-небудь бачили?
А проте саме цього хотів Колл.
Поставивши печатку на листі до брата, він узяв ще аркуші паперу та написав короткі офіційні листи своїм лордам-васалам. Завтра він і Ласіс проведуть багато годин, обговорюючи стратегії та можливі варіанти. Він сподівався, що Хоробрий може знати дещо більше, ніж просто легенди про стародавніх Лютих.
Колл глянув на стіну над холодним каміном, де встановив свій старий бойовий молот, сподіваючись, що більше ніколи не доведеться ним скористатися.
Колл закінчив писати листи, які потрібно було надіслати у вісім повітів Нортерри і у яких він наказував лордам-васалам вжити запобіжні заходи: приготуватися і зміцнити свої цитаделі. Він запропонував їм розібрати стіни численних руїн Лютих і використати це каміння для укріплення своїх замків. Це було цілком доречно.
Тепер їм доведеться зіткнутися з новим ворогом. Ворогом, якого вони не очікували.
