— Тож Кур вивільнив із себе все погане і з цього створив великого дракона Оссуса, який уособив усі недоліки бога, усе темне та отруйне. Очистившись таким чином, Кур міг би стерти світ і створити кращий, проте він також був надто прив’язаним до своїх творінь... до Сут. — Онн надулася. — І, гадаю, до Раан також. Відтак він дав їм шанс на порятунок.
Бірч глипнув на неї. Онн поклала одну довгу ногу на іншу.
— Світ ніколи не буде досконалим, допоки весь цей гнів та жорстокість існують, уособлені в Оссусі. Якщо діти бога, його Люті, зможуть знищити дракона в самому серці світу, тоді він візьме їх до нового раю.
Рокк уже звично обійшов її трон, присів, притулившись до її ноги, і спостерігав за виставою скульптур.
— І тоді Кур покинув цей світ. Його не бачили багато тисяч років. — Хлопчик не зводив очей зі скульптур на підлозі. — Люті поділилися на дві групи: ті, які слідували за Сут, і ті, які слідували за Раан, і ненависть піщаних Лютих до нас була такою ж небезпечною та отруйною, як зло, уособлене в самому Оссусі. Послідовники Раан хотіли знищити нас, щоб бути обраними Куром. Вони не мали бажання ділити з кимось рай.
Коли вона дратувалася, кучерики холодної пари клубочилися з її рота. Бірч спостерігав за нею, наче вона пускала кільця диму йому на забаву.
Перш ніж Онн встигла завершити свою величну розповідь, маленька фігура зайшла до тронної зали, це був один із мовчазних мамулів, що служили Лютим. Він мав сіру шкіру та був схожим на людину, але його риси були прості та грубі. Мамули були поганою подобою навіть людської раси, яку Люті створили давним-давно, коли їхня сила була найпотужнішою, але, оскільки магія землі вичерпалася, Онн та її маги більше не могли створювати щось настільки витончене, як люди. Ці мамули були найкращим із того, що зараз вдалося створити крижаним Лютим.
Але, можливо, королева зможе навчитися чогось від цієї людської дитини, яка сиділа голодна та змерзла на підвищенні її трону.
З почуттям послужливості мамула підійшов ближче. Він ніс тацю з невеличкими мисками з їжею, які запропонував королеві та головному воїнові Рокку.
— Думаю, ти зголоднів, — мовила до нього Онн.
— Я зголоднів за твоїм коханням, моя королево. — Рокк підхопився на ноги, вихопив у мамули тацю. — Але спершу можна поїсти. — Він висмикнув м’ясистий, пряний лишайник, що зростав у тріщинах льодовика.
— Нагодуй хлопчика, — сказала вона. — Йому треба їсти, щоб залишитися живим. Оскільки ти його не вбив, побачимо, чим він може бути нам корисний.
— Я маю його годувати? — недовірливо перепитав воїн, а тоді гаркнув на мамулу. — Нагодуй його!
Мамула дав першу-ліпшу миску Бірчу. Хлопчик витріщився на миску, наче це могла бути якась пастка, а тоді почав жадібно наминати їжу.
Сіра фігура безшумно віддалилася по замерзлій підлозі, уникаючи напівпрозорих різьблень Сут і Кура, які росли з підлоги.
Онн спостерігала, як мамула іде геть. Він служив справно, як і всі інші, проте мамули були взаємозамінними, це був витратний матеріал. Коли мамула дійшов до середини кімнати, Онн застосувала свою магію, надала потрібної форми льоду, і позаду мамули мовчки постала голова дракона, роззявивши пащеку з льодяними іклами.
Миска з дзенькотом випала з рук Бірча. Наляканий мамула розвернувся в ту саму мить, коли скульптура Оссуса різко пірнула вниз і проковтнула його, перш ніж зникнути у крижаній підлозі, наче це було глибоке озеро. Дракон щез під дзеркально-гладкою поверхнею.
Онн посміхнулася, коли розтоплювала всі фігурки, від яких залишилося гладке озерце, яке відразу замерзло. Вона глянула на Бірча.
— Тобі сподобалося? Ти засвоїв свій перший урок історії?
Очі хлопчика були широко розплющені, і він наче не знав, якої відповіді на питання вона хотіла почути. Вона пояснила:
— Коли ми викорінимо піщаних Лютих, дочок Раан, і коли вб’ємо Оссуса, щоб викорінити зло та жорстокість з цього світу, тоді Кур повернеться та візьме нас із собою до раю.
— Це може зайняти багато часу, — мовив Рокк.
— Тоді нам варто почати вже зараз. Кур не повернеться, поки ми не зробимо так, як він наказував. — Вона стишила голос до шепоту, який зазвучав наче холодний вітер, що вигравав музику навколо башт замерзлого палацу. — О, Кур має бути досконалим коханцем...
Рокк погладив її по руці.
— А поки в тебе є я, моя мила королево.
— Це погана заміна.
Бірч знову засопів, і вона наказала йому поводитися тихо. Він натягнув ковдру ще більше та присів, приготувавшись чекати.
Рокк поцілував її в щоку та пробігся кінчиком язика по шраму, що залишила її кузина.
— Я зроблю все можливе, моя мила королево. — Його більше не цікавили історія та легенди, а за кілька митей вони перестали цікавити і саму Онн.
