Коли Ленґдон побачив, що за предмет був обгорнутий пергаментом, він занепав духом.
— О Боже, — Тібінґ безсило відкинувся на спинку сидіння. — Ваш дідусь був безжалісним жартівником.
«Бачу, Соньєр не хотів, щоб це було легко», — подумав Ленґдон.
На столі лежав іще один криптекс. Уже менший. Виготовлений з чорного оніксу. Це він був усередині першого. Соньєр мав пристрасть до дуалізму. Два криптекси. Усе — парами. Подвійний зміст. Чоловік — жінка. Чорне всередині білого. Ленґдон відчув, що сплетіння символів тягнеться далі. Біле народжує чорне.
Кожен чоловік з’являється на світ від жінки.
Біле — жінка.
Чорне — чоловік.
Ленґдон узяв менший криптекс. На вигляд він був ідентичний із першим, тільки менший за розміром і чорного кольору. Зсередини почулося знайоме булькання. Очевидно, флакон із оцтом був у цьому меншому криптексі.
— Що ж, Роберте, — сказав Тібінґ, підсунувши до себе аркуш пергаменту. — Вам буде принаймні приємно дізнатися, що ми летимо в правильному напрямку.
Ленґдон уважно подивився на товстий пергамент. На ньому філігранним почерком був написаний ще один віршик на чотири рядки. І знову п’ятистопним ямбом. Він теж скидався на загадку, але Ленґдонові достатньо було прочитати перший рядок, щоб зрозуміти, що Тібінґ слушно запропонував летіти до Британії.
В Лондоні папа рицаря ховав.
Із решти вірша чітко випливало, що слово-ключ до другого криптекса можна знайти, відвідавши могилу цього рицаря десь у Лондоні.
Ленґдон із надією подивився на Тібінґа.
— Маєте якісь ідеї, що це за рицар?
Тібінґ усміхнувся.
— Жодних. Зате точно знаю, в якому склепі треба шукати.
А тим часом на землі, за п’ятнадцять миль від них, шість автомобілів кентської поліції мчали просякнутими дощем вулицями до урядового аеропорту Біггін-хілл.
Лейтенант Колле взяв собі з холодильника банку пер’є і повернувся до вітальні. Замість того, щоб полетіти з Фашем до Лондона, де тепер розгорталися події, він залишився наглядати за експертами науково-технічного відділу, що розсіялися по Шато Віллет.
Усе, що виявили до цього часу, зовсім не прояснювало становища: одна-єдина куля в підлозі, аркуш паперу з кількома символами і словами «лезо» та «чаша», закривавлений пасок із шипами. На думку експертів, останній свідчив, що тут замішана консервативна католицька організація «Опус Деї», яка недавно потрапила в поле уваги громадськості: в одній телепрограмі розповіли про її агресивні методи вербування нових членів у Парижі.
Колле зітхнув. Сам дідько не складе цього всього докупи.
Колле пройшов розкішним коридором до величезного кабінету, де один експерт шукав відбитки пальців. Це був доволі огрядний чоловік у підтяжках.
— Знайшли щось? — поцікавився Колле, заходячи до кабінету.
Експерт заперечно похитав головою.
— Нічого нового. Безліч відбитків, таких самих, як і в решті будинку.
— А на паскові-волосяниці були якісь відбитки?
— З ними працює Інтерпол. Я переслав їм усе, що ми знайшли.
Колле показав на два запечатаних пакети на столі.
— А це що?
Чоловік знизав плечима.
— Звичка. Я збираю все, що видається мені дивним.
Колле підійшов ближче. «Дивним?»
— Цей британець — дивак, — сказав експерт. — Подивіться на це. — Він порився в пакеті і витягнув фотокартку.
На ній був головний вхід до якогось готичного собору — традиційна заглиблена в стіну арка із рядом ребер, що поступово звужуються до невеличких дверей.
Колле уважно подивився на знімок.
— І що тут дивного?
— Подивіться з іншого боку.
На зворотному боці англійською мовою було написано, що довгастий неф собору символізує утробу жінки, і це перегукується з поганською традицією. Справді, дивно. Однак ще більше Колле вразило те, як автор тлумачив вхід до собору.
— Стривайте! На його думку, вхід до собору символізує жіночу...
Експерт кивнув.
— Губи, що поступово звужуються, і гарненький клітор-п’яти-лисник над входом. — Він зітхнув. — Мені аж захотілося до церкви.
Колле взяв другий пакет. Крізь пластик він побачив великий глянцевий фотознімок якогось давнього документа. Згори було написано:
«Les Dossier Secret — Number 4° lml 249»
— Що це? — поцікавився Колле.
— Поняття не маю. Але такі знімки розкидані тут усюди, тож я й прихопив один.
Колле прочитав далі.
