Заклинає мене хоч заради дітей не карати
його за провину.
«Коли голос ягнятка тебе веселить,
то власкався на хлопчиків голос,
Коли милі тобі поросятка малі, ради доні
мене пожалів би!»
Ми тоді лагідніші до нього стаєм,
струни гніву в душі попускаєм.
І ти скажеш, що це не могутність, не вдасть,
не ганьба для значних і багатих?
Бделіклеон
Із промови твоєї і це запишу - про ганьбу
для значних і багатих.
Але в чім же вигоди твої, поясни, -
ти ж казав, що Елладою правиші
Філоклеон
Під час огляду хлопчиків можемо ми
милуватися їх наготою^
А коли нам Еагр попадеться на суд,
то не думай, що вернеться цілий,
580 Як не схоче вперед прочитати суду
щонайкращий уривок з «Ніоби».
А чи, трапиться, виграє діло флейтист,
то й від нього нам є нагорода:
Наложивши на губи реміння своє,
він з музикою нас проводжає.
А як батько, вмираючи, доні своїй,
спадкоємиці, визначить мужа, - [192]
До його заповіту нам діла нема, ні до тих
величавих печатей,
Що у мушлі лежать, хай на море пливуть
у тій мушлі вітрам на забаву:
Ми дочку з її віном тому віддаєм, хто зуміє
нас краще вблагати.
І ніхто нас не може карати за те, - цеї влади
не дано нікому.
Бделіклеон
Що ж, за це лиш одно я готовий тебе
таки справді щасливим назвати,
Тільки зле ти робив, що ламав заповіт
про дочку, спадкоємицю батька.
Філоклеон
590 А як трапиться часом, що рада й народ
не розв'яжуть важливого діла,
То осібним наказом підсудних велять
передати до суду присяжних.
Отоді ж то Еватл і сам Клептонім,
що покинув щита серед бою,
Запевняють, що зрадити нас не хотять
і що все за народ вони тягнуть.
І на зборах народних ніколи ніхто
не доб'ється свого, як не скаже,
Щоб присяжні могли розійтись по домах
після розгляду першої справи.
Сам Клеон-горлодер, що на всіх накричить,
тільки нас не гризе й не кусає,
А в потужній руці стереже від біди,
відганяючи мух осоружних.
Я ось батько тобі, а ніколи мені
не вчинив ти подібної втіхи!
А, приміром, Феор? Адже цей чоловік
від Евфемія мало чим менший,
600 А проте, не вагаючись, губку бере
і взуття наше чистить над тазом.
Подивися ж тепер, до якого добра
ти дорогу мені заступаєш, -
Ще й зухвало хотів довести, що я раб,
що до служби себе принижаю. [193]
Бделіклеон
Говори скільки влізе, а прийде пора -
марність влади своєї пізнаєш
І тоді перестанеш хвалити себе, -
переможець з невмиваним задом!
Філоклеон
А іще я забув розказати про те,
що мені над усе наймиліше:
От я, плату забравши, додому іду.
Тільки в двері, - мене обступають
І вітають ласкаво - я ж гроші приніс! -
а найперше за всіх моя доня
І обмиє, і ноги мені намастить,
і, схилившись до мене, цілує,
Каже: «Таточку мій!», а сама язиком
тріобол витяга мені з рота.
610 От підходить дружина, влещає мене,
подає мені хлібчик ячмінний
І припрошує, сівши край мене сама:
«Покуштуй-но цього, мій миленький!»
Та «поїж-но того!» Я щасливий тоді,
і нітрохи мені не потрібно
Ні дивитись на тебе, ні дбати про те,
коли кухар, бурмочучи лайку,
Приготує нарешті сніданок мені.
Якщо він забариться в пекарні, -
От заслона моя проти лиха й біди,
проти стріл моя зброя незламна:
Якщо ти не наллєш мені зараз вина,
я приношу до хати «ведмедя».
Вщерть він повен вина; нахиляю й тягну,
а ведмедик, роззявивши рота,
На твій кухоль маленький реве і гуде -
войовничо, і гучно, й розлого!
То хіба ж не велика потуга моя,
620 Чи не рівний я владою з Зевсом самим?
Адже часто я чую те саме, що Зевс!
Як ми здіймемо інколи бучу в суді,
Перелякано каже прохожий народ:
«О володарю Зевсе! Сьогодні в суді
розбуялись громи!»
А метну блискавицю, то тільки
«цмок! цмок!» [194]
Та й нароблять під себе усі багачі -
Гордовиті чваньки.
Ти і сам до нестями боїшся мене,
Присягаюсь богами, боїшся, а я,
630 Щоб я вмер, як тебе я боюся!
АНТОДА
Друга половина хору
Ні, присягнусь: зроду мені
Ясних таких, мудрих речей
Не випадало чути!
Філоклеон
Легенько думав він собі мій виноград зібрати!
А знає ж добре, що нема промовця понад мене!
Друга половина хору
Все розібрав, усе згадав,
Не поминув нічого. Ми
Слухали і розцвітали!
Думали, суд ми судим
640 На островах блаженних -
Так промовляв він красно.
Філоклеон
Уже закорчило його, не тямиться від злості!
Сьогодні добре канчуком тебе я полякаю!
Друга половина хору
Щоб боронитися, мусиш ти
Бути тепер хитрим, метким,
Трудно бува втишити гнів
серця мого - надто тому,
Хто сперечавсь зо мною!
Корифей
Через те постарайся добути собі свіжотесане
жорно млинове,
Що могло б розмолоти мій гнів, як тобі вже
й слова не поможуть нічого!
АНТЕПІРРЕМА
Бделіклеон
650 Річ тяжка, потребує багато ума; і акторові,
мабуть, над силу - [195]
Залічити хворобу, що з давніх-давен
угніздилася в нашому місті.
А проте поможи мені, батьку Кронід...
Філоклеон
Замовчи і не батькай даремно!
Як не зможеш негайно мені довести,
що направду марнію я в рабстві, -
Жити більше не будеш, хоча б довелось
мені участі в жертвах позбутись.
Бделіклеон
То послухай же, тату, й хоч трохи розгладь
між бровами чоло своє хмуре!
Напочатку приблизно мені полічи,
без камінчиків, просто на пальцях,
Скільки всяких податків надходить до нас
від народів, що з нами в союзі?
А потому окремо оплатки додай, десятини
та соті частини,
Гроші з пристаней, рудень, торгів і судів,
конфіскації, плату з маєтків, -
