660 Я гадаю, всього набереться не менш,
як дві тисячі наших талантів.
З цеї суми доходів тепер відлічи
однорічну оплату присяжних!
їх шість тисяч; гадаю, що більше того
і не знайдеться в нашій державі.
От і вийде, що нам припадає яких
півтораста талантів - від сили!
Філоклеон
То виходить, що ми з тих прибутків усіх
і десятої частки не маєм?
Бделіклеон
А, звичайно, не маєте!
Філоклеон
Де ж, поясни,
подівається решта багатства?
Бделіклеон
А на тих крикунів: «Не продам ворогам
галасливого люду афінян!» [196]
«Буду битися завжди за вбогий народ!» -
І подумай, що сам же ти, батьку,
Обираєш і ставиш при владі таких,
їх облесливі речі почувши!
А вони безсоромно беруть хабарі
й по півсотні талантів одразу
*70 Вимагають нахабно з союзних держав,
ще й грозяться й лякають при тому:
«Заплатіть нам податок, бо знищим усе,
до останку сплюндруємо місто!»
А ти любиш цю владу і тішишся тим,
що недогризки маєш від неї!
А союзники бачать і знають про те,
що весь набрід афінський, всі злидні,
Тільки з урни поживу находять собі
і посьорбують юшку нікчемну, -
Ось вони й поважають, мов Конна, тебе;
а отим багачам-пустомелям
Все багатство дарують: вино, килими,
сир та мед, подушки та накидки,
Глеки, келехи, добрі намиста, вінки,
всякі кубки, життя та здоров'я,
А тобі, що блукав по землі, по морях,
поки влади й держави здобувся,
Із підвладних твоїх, ні зубця часнику
не дарує ніхто до печені!
Філоклеон
680 Не дарує, це правда! Я сам посилав
три пучки в Евхаріда купити.
Та не муч мене більше й нарешті з'ясуй,
в чім ти рабство моє добачаєш?
Бделіклеон
А хіба це не рабство, скажи, не ганьба,
що вони і самі урядують,
І підлизники їх на посадах сидять,
та ще й гроші за це побирають,
А тобі три оболи нещасних дадуть,
і ти рад, хоч за ті три оболи
Потрудився немало, міста здобував,
воював на землі і на морі!
Лиш на тебе гукнуть, ти повинен іти.
Мені серце аж пухне від злості, [197]
Як до тебе в господу той хлопець гидкий,
син Херея розпусний, приходить,
Виступає отак, вихиляється весь,
випинає розпещене тіло
І велить тобі вдосвіта бути в суді,
не спізнятись, приходити вчасно,
690 Бо суддя, який трохи запізно прийшов, -
трьох оболів своїх не дістане!
А йому все одно - хоч би як запізнивсь! -
оборонцеві драхму заплатять!
А коли хто з підсудних підкупить його,
він поділить з ким-небудь із суддів
Той хабар, а тоді, зговорившись удвох,
обертають по-своєму діло
І працюють у згоді, мов ті пилярі:
цей потягне, а другий попустить.
А ти рота роззявиш на плату свою
та й не бачиш нічого круг себе!
Філоклеон
То отак вони діють? О горе важке!
Ти мій розум до дна скаламутив.
Вся увага моя - на промові твоїй.
Що ти робиш зо мною, не знаю!
Бделіклеон
Подивись: ти в багатстві купатися б міг.
Багачами ви всі могли б стати,
Та не відаю, як обкрутили тебе
ті, що звикли «народ боронити»!
700 Від Сардинії-острова тисячі міст
аж до Понта в обладі у тебе,
А тобі дістається лиш плата твоя,
так і ту видають не відразу,
А щоб тільки не вмер ти, по краплі малій,
мов олію на клаптику вовни.
їм потрібно, щоб ти проживав у біді,
а навіщо, скажу тобі зараз:
Щоб ти в пам'яті мав, хто приборкувач твій,
і як тільки тебе нацькує він
На своїх ворогів, то щоб ти, як той пес,
накидався на них у нестямі.
А хотіли б народові дати життя, -
це легенько було б їм зробити; [198]
Адже тисяча міст, або й більше того,
нам данину щорічну приносять,
І коли б наказали, щоб кожне із них
годувало хоч двадцять афінян, -
Двадцять тисяч людей проживати могли б
у достатках, на смажених зайцях,
7і° Без турбот, уквітчавши вінками чоло,
на молозиві та на сметані.
Так належало б жити країні людей,
що здобули трофей марафонський,
А тепер, як нещасні олив збирачі,
біжите ви услід наймачеві.
Філоклеон
Горе! Що це мені? Одубіння якесь
по руках розлилося. Ой, лихо!
Я не здужаю більше держати меча.
Знемагаю, нема в мене сили!
Бделіклеон
А як іноді страх нападає на них,
то тоді віддають вам Евбею
І пшениці півсотні медімнів за раз
обіцяють на кожного дати.
А чи видали що? Тільки раз ти дістав
п'ять медімнів ячменю недавно,
Але й те по зеренцю дали аж тоді,
як довів їм, що ти не чужинець.
Через те й замикав я тебе! Я хотів
720 Сам тебе годувати, щоб ті шахраї
Не могли тебе брати на глум та на сміх.
І тепер, чого хочеш, усе тобі дам.
Не дозволю лише
Молоком... скарбника ласувати!
Корифей
Безперечно, розумний був той, хто сказав:
не суди, не прослухавши перше
Обох супротивників... Так! Ти здолав:
перемога твоя очевидна.
Ослабає поволі наш гнів. Подивись:
ми дрючки пошпурляли на землю.
(До Філоклеона).
Але ти, о товаришу любий наш, ти,
друже нашого віку старого... [199]
СТРОФА V
Перша половина хору
Послухай нас, послухай, не роби дурниць!
730 Надто твердий не будь, гордість свою вгамуй!
Коли б і в мене родич був чи опікун,
Щоб так на добрий розум наставляв мене!
Вочевидь бог якийсь твоїм другом став!
Тобі допомагає він,
дарує ласку і добро.
Дар його ти прийми!
Бделіклеон
Далебі ж, і догляну, і все йому дам,
Що потрібно старому: пшеничний кисіль,
Щоб хлебтав собі, плащик м'якенький, кожух
І дівчатко, щоб терло йому передок
740 І обидва стегна!
Тільки все він мовчить, не промовить слівця;
Щось не тішить мене це мовчання.
АНТИСТРОФА V
Друга половина хору
