Назва «Пласт» походить від козаків-пластунів, які повзали по-пластунськи і виконували функції розвідників у козацькому війську. Основоположником українського скаутингу вважають доктора біології Олександра Тисовського. За задумом О. Тисовського, виховання в “Пласті” повинно бути безперервним від восьми років і до самої старості для тих, хто пов’язав з ним свою долю. Свою історію національна скаутська організація «Пласт» розпочинає з осені 1911 року, коли майбутній полковник Армії УНР Іван Чмола заснував у Львові перший пластовий гурток. Саме він адаптував сформульований засновником скаутського руху Бейденем-Поуелом виховний ідеал скаутингу, викладений у 14 правилах лицарського Пластового Закону. Середовищем, в якому формувалися принципи всебічного самовиховання стали окремі українські навчальні заклади, зокрема найстаріша в Галичині Українська Академічна гімназія у Львові — перший осередок організаційного оформлення українського скаутинґу під керівництвом вчителя О. Тисовського. Принцип всебічності скаутинґу дозволив залучити до нього представників різних середовищ, що відбилося зокрема у особах його трьох перших організаторів: вчительство — О. Тисовський (основоположник Пласту), самоосвітні гуртки — І. Чмола, спортивний рух — П. Франко. У Наддніпрянській Україні перший український скаутський загін виник у 1915 року в київській гімназії Володимира Науменка. Після поразки Української національно-демократичної революції 1917—1921 років «Пласт» відновлює свою діяльність спершу в Західній Україні, а згодом серед української еміграційної молоді в країнах Західної Європи. В «Пласті» масово гуртувалася українська шкільна, селянська та робітнича молодь. Почав виходити офіційний «пластовий» орган «Молоде життя». У Сполучених Штатах Америки Пласт був заснований через декілька років після його організації в Україні — у 1915 році. Однак, на початку свого існування, ідеї пластового руху не набули значного поширення серед української молоді в діаспорі США. Осередок Пласту на початку 20-х років ХХ століття діяв тільки у Нью-Йорку під керівництвом українського учителя Петра Задорецького, який взяв на себе ряд організаційних питань, а також подбав про приміщення для зібрань, які відбувалися у школі св. Джорджа. На той час організація налічувала 95 пластунів. В зв’язку із від’їздом у 1929 році П. Задорецького з Нью-Йорка, цей осередок Пласту занепадає і протягом двох десятиліть пластовий рух у США перестає діяти. Відродження пластового руху у Сполучених Штатах Америки розпочалося із переселенням переміщених осіб українського походження за океан, тобто із початком третьої хвилі української еміграції. Третя хвиля української еміграції, велику частину якої становила свідома і патріотична молодь, ставилася до свого становища на еміграції як до почесної місії репрезентувати український народ у світі, а тому вважала своїм відповідальним завданням насамперед «активне включення у визвольну боротьбу українців усього світу». Українська молодь, яка почала прибувати на американський континент, своєю метою вбачала «стати потоком нової крові у місцеве українське життя і своєю жертвенною, систематичною, неголосною, іноді й буденносірою працею причинитися для національно-політичного освідомлення, культурного й економічного розвитку української еміграції чи її нащадків».
Відроджений у середовищі української молоді, що перебувала у таборах для переселених осіб в окупованих зонах Європи у 1948—50-х роках, «Пласт» стає серед української громадськості та молоді у США популярною організацією, яка пропагувала ідеї християнства та націоналізму. Широкої популярності пластовий рух у США набував з тих причин, що для новоприбулої української молоді, яка перебувала у нових, незвичних умовах проживання, осередок Пласту ставав для них місцем, де можна було зустріти співвітчизників, однодумців, друзів. «Більш зорганізовано почалася пластова праця в Америці з осені 1949 року. Тоді почали творитися пластові осередки по місцях більшого скупчення скитальців, тоді зорганізувався Краєвий Пластовий Провід в Детройті, почала виходити пластова преса тощо» — зазначала газета «Свобода» щодо розгортання пластового руху.
Пластуни поділяються за віком: новаки і новачки (7—11 років), юнаки і юначки (11—17 років), старші пластуни і пластунки (17—30 років), приятелі «Пласту» (батьки і друзі).
Члени «Пласту» проходять чотири послідовних етапи: 1) підготовчий — отримання відзнаки пластуна-прихильника; 2) складання першої проби пластуна-учасника; 3) складання другої проби пластуна-розвідника; 4) складання третьої проби пластуна-скоба.
