Квітка Цісик як людина — це ще один її феномен. У повсякденному житті вона — симпатична молода, тендітна жінка, невеликого зросту, ніс гостренький, з горбинкою. Завжди елегантна. Костюми носила стриманого кольору. Вона була справжньою американкою, в сім’ї якої сповідувався американський стиль життя. Шалений і прагматичний. Без такого підходу до справи неможливо мати серйозного бізнесу. «...Мене інколи можуть серед ночі викликати в студію. Або дати часу рівно стільки, щоб доїхати у призначене місце» (з інтерв’ю О. Горностаю). «Квітка була хороша, метка, проворна, цікава, доброзичлива, щира... Видно, що американське життя мало свій відбиток, а от родинний момент — ця українська ментальність — у неї зберігся... Вона була весела. Відчувалося, що могла при нагоді вставити добрячу шпильку. Жива і жвава. Маленька на зріст і дуже така рухлива, мов вивірка... Відчувалося, що до всього ставилася відповідально. Без цих, знаєте, екзальтацій» (з інтерв’ю О. Горностай). «Квітка була доброзичливою, щирою, делікатною та скромною людиною. А всю її сутність, її глибину як особистості чути в її піснях» (Кирило Стеценко). «Вона була спортивною, мобільною. Уміла використовувати кожну вільну хвилину» (з інтерв’ю двоюрідної сестри Х. Лев Уляні Глібчук). Вона мала все. Минулися часи, коли мусила рахувати кожну копійку, випрошувати в різних благочинних організацій гроші на навчання. Зі своїм другим чоловіком вона жила в одному з найдорожчих районів Нью-Йорка — Централ Парк. «Це були величезні апартаменти біля Централпарку — найдорожчого району Нью-Йорка. Посеред вітальні стояв рояль. Кімната з вікнами на всю стіну залита світлом. Чотири десятки гостей — в основному, американці — продюсери, музиканти» (зі спогадів вокаліста і клавішника гурту «Фата Моргана» Олексія Керекеші). Мала коня Меркурія, виїжджала на ньому на довгі прогулянки за містом. Любила ранки і ранкову свіжість. Мала ще пса породи чау-чау, якого назвала Медьо, бо так називався пес, як казала бабця Софія, її тата Василя Нагірного в Рудному. «Вона цінувала гарні речі. Все її помешкання було вмебльоване у дусі тридцятих — вона любила цей стиль. А з прикрас носила тільки діамантовий перстень (також у дусі тридцятих), який подарував чоловік Едвард...». Її інтереси дуже різноманітні: від захоплення музикою, живописом до кінної їзди верхом. «Я люблю слухати музику: джаз, рок, паб, класичну музику. Тому я маю багато кумирів. Як я була маленькою, то любила дуже Джуді Коллінз, я її слухала і Джонні Мітчелл. Вони тепер не є аж такі знані, але в той час були. Дуже люблю джазову музику. Морін Маґаван має чудовий голос, чудово співає, має чудову техніку. Вона є паб-співачкою. З класичного боку, бо я вчилася, брала лекції співу, то була така Джон Седерлінг і Беверлі Сіллз. Мені дуже подобається, як вони співали. Я є дуже зацікавлена в Мадонні, вона є цікава особа, вона не є знаменита співачка, але є знаменита бізнесвумен. Вона так вміє себе продати! Тут в Америці дуже важливим є маркетинг. І вона є сильна в цій ділянці. Вона — талант і феноменальна енергія» (з інтерв’ю К. Стеценку, 1991 р.). «...Вона дуже тонко відчувала мистецтво. Коли 1995 року я збиралася в Україну, Квітка мене просила привезти роботи українських художників. Їй хотілося підтримати українське мистецтво... А ще Квітка дуже любила коней. Як тільки закінчувалася робота у студії, вона сідала у спортивне авто і їхала до свого заміського будиночка. Там подружжя тримало коней...» (з інтерв’ю двоюрідної сестри Х. Лев Уляні Глібчук). Весь вільний час вона присвячувала родині, а працювати доводилось з 9 ранку до 3 години ночі. Навіть після народження сина, Едварда-Володимира, вона приїжджала у студію — з місячним немовлям на руках. «У неї були близькі друзі, але вона віддавала себе родині. Спілкувалася із сестрами, племінницями», — розповідає двоюрідна сестра Христина Лев. Подружжя мало власну студію звукозапису, на якій записували пісні таких зірок першої величини, як Мадонна, Джордж Бенсон. Але вона не любила публічності. «Всі хотіли, щоб вона виступала на різних святах, зустрічах, ювілеях, хотіли залучити її до своєї справи. А їй було легше відмовити всім, аніж казати одному «так», а другому «ні»», — зазначає двоюрідна сестра Христина Лев.
Квітка Цісик мала феноменальне розуміння свого призначення у цьому житті. Про це сказала в єдиному інтерв’ю, яке взяв Олександр Горностай: «Я небагато зробила для української громади...».
«Квітці судилося бути однією з тих щасливих вибраних, котрі від якогось моменту уже не належать ані собі, ані родині, ані друзям; вони, помножені на любов слухачів, стають справді понад часом» — підсумує, завешуючи вечір, присвячений пам’яті співачки, С. Махно.
