Мертва зона полностью

Блокнотів у шухляді письмового стола Джонні побільшало: спершу замість чотирьох стало п’ять, а на осінь 1978 року — вже сім. Тієї осені, коли помер папа римський, а невдовзі по тому і його наступник, у проміжку між цими двома подіями Грег Стілсон привернув до себе увагу всієї країни.

Відтіснивши на чергових виборах обох партійних кандидатів, він знову пройшов до палати представників і, коли внаслідок 13-ї пропозиції[53] країна різко хитнулася вправо, заснував нову партію «Америка сьогодні». Та найразючіше було те, що кілька конгресменів зрадили свої партії і, як казав Грег, «примотнулися» до нього. Більшість тих діячів дотримувалась майже однакових поглядів, що їх Джонні визначав як фальшиво-ліберальні у питаннях внутрішньої і політики і помірні, якщо не консервативні, в зовнішньополітичних питаннях. Жоден з них не підтримував угод Картера щодо Панамського каналу. А досить, було злущити лак лібералізму з їхньої внутрішньополітичної програми, як і вона виявлялася такою самою консервативною. Партія «Америка сьогодні» вимагала повести нещадну боротьбу з «китами» торгівлі наркотиками, надати містам право самостійно розв’язувати свої проблеми («Трудівник-фермер сплачує податки не для того, щоб вони йшли на метадонові[54] програми Нью-Йорка», — заявив Грег); покінчити з усіма видами матеріальної допомоги повіям, сутенерам, бродягам, колишнім карним злочинцям; знизити податки за рахунок скорочення витрат на соціальні потреби. Все те було давньою піснею, але Грегова партія «Америка сьогодні» переклала її на приємний новий мотив.

Сім конгресменів і два сенатори переметнулися до Стілсона перед проміжними виборами. Шістьох конгресменів і обох сенаторів переобрали на новий термін. Восьмеро з цих дев’ятьох перебіжчиків були республіканці, від чиєї первісної платформи лишився тільки жалюгідний спомин. Їхній перехід до іншої партії і наступне переобрання один дотепник назвав куди майстернішим трюком, ніж той, якому передували слова: «Лазарю, виходь!»[55]