Місячний камінь полностью

«...Містер Френклін Блек розумний і приємний, та йому треба збити пиху, перш ніж говорити про медицину. Він признався, що страждає безсонням. Я кажу йому, що нерви виснажені і що йому треба лікуватися. Він мені каже, що лікуватися і йти навпомацки в темряві — одне й те ж. І це він сказав у присутності всіх за столом. Я йому кажу: «Ви шукаєте сон навпомацки в пітьмі, але ніщо, крім ліків, не зможе допомогти вам знайти його». Він відказує мені на це, що чув, як сліпий водить сліпця, і тепер знає, що це значить. Дотепно, — але я можу дати йому можливість проспати цілу ніч, незважаючи на його гострий язик. Йому справді треба поспати: аптечка леді Веріндер у моєму розпорядженні. Дати йому двадцять п'ять гран лаудануму перед сном так, щоб він не знав, і приїхати наступного ранку: «Ну, що, містере Блек, чи не погодитесь ви прийняти ліки сьогодні? Без них ви ніколи не позбудетесь свого безсоння». «Помиляєтеся, містере Кенді, я спав прекрасно цілу ніч без ваших ліків». Тоді вразити його, сказавши правду! «Ви спали прекрасно цю ніч тому, що прийняли дозу лаудануму, сер, перед тим, як лягти спати. Що ви тепер скажете про медицину?»

Я дивувався винахідливості, з якою він зумів із страшенної плутанини відновити рівну й логічну мову, і це було, цілком природно, моїм першим враженням, коли я повернув папери Езрі Дженнінгсу. Перші слова, котрі говорили про мій подив, він із властивою йому скромністю перервав запитанням, чи погоджуюсь я з висновком, зробленим з його записок.

— Чи вірите ви, як вірю я, — сказав він, — що ви діяли під впливом лаудануму, роблячи все, що ви зробили в домі леді Веріндер у ніч після дня народження міс Речел?

— Я дуже мало розуміюся в дії лаудануму, аби мати свою власну думку, — відповів я. — Я тільки можу покластися на вашу думку й відчути внутрішнім переконанням, що ви маєте рацію.

— Гаразд. Тепер виникає інше питання. Ви переконанні я переконаний; але як передати це переконання іншим людям?

Я показав на папери, що лежали на столі перед нами. Езра Дженнінгс похитав головою.

— Ніякої користі, містере Блек, абсолютно ніякої користі не дадуть вони вам з трьох неспростовних причин. По-перше, ці записки зроблені за обставин, зовсім нових для більшості людей. Вже це говорить проти них! По-друге, в цих записках викладена ще не перевірена медична й метафізична теорія. І це також говорить проти них! По-третє, це записки мої; і, крім мого запевнення, нема ніяких доказів, що вони не підроблені. Пригадайте, що я вам говорив у долині, і запитайте себе, яку вагу можуть мати мої слова? Ні, записки мої цінні тільки в одному відношенні — з точки зору людського вироку. Ваша невинність повинна бути доведена, і вони вказують, як це можна зробити. Ми зобов'язані обгрунтувати наші переконання фактами, і я знаю, що ви та людина, яка доведе це.

— Яким чином? — запитав я.

Він нахилився до мене через стіл, який розділяв нас.

— Чи не наважитесь ви зробити сміливий дослід?

— Я ладний на все, аби тільки зняти підозру, яка лежить на мені!

— Чи погодитесь ви піддати себе деякій незручності на певний час?

— Якій завгодно, мені байдуже.

— Чи будете ви безумовно підкорятись моїм порадам? Це може призвести до насмішок різних дурнів, умовлянь друзів, думку яких ви зобов'язані поважати...

— Говоріть мені, що треба робити, — перервав я нетерпляче, — і, що б там не було, я все виконаю.

— Ви повинні зробити ось що, містере Блек, — відповів він. — Ви повинні вкрасти Місячний камінь підсвідомо вдруге, в присутності людей, свідчення яких не викликали б сумніву.

Я підскочив. Я намагався говорити. А міг тільки дивитись на нього.

— Думаю, що це можна зробити, — продовжував він. — І це буде зроблено, якщо тільки ви захочете мені допомогти. Спробуйте заспокоїтись, сідайте й вислухайте, що я вам скажу. Ви знову почали курити; я сам це бачив. Коли ви знову почали причащатися сигарами?

— Близько року.

— Тепер ви курите більше чи менше, ніж раніш?

— Більше.

— Чи не кинете ви знову цю звичку? Відразу, як це ви зробили тоді.

Я почав трохи розуміти його план.

— Кидаю з цієї ж хвилини.

— Якщо наслідки будуть такі ж самі, як у червні минулого року, — сказав Езра Дженнінгс, — якщо ви знову страждатимете так, як страждали тоді від безсоння, ми зробимо наш перший крок. Ми знову доведемо вас до того нервового стану, в якому ви були в ніч після дня народження. Якщо ми знову зможемо відновити хоч приблизно домашню обстановку, яка тоді оточувала вас, і якщо ми зможемо знову зайняти ваші думки різними питаннями, зв'язаними з алмазом, які раніше хвилювали вас, ми поставимо вас фізично й морально так близько, як тільки можна, в те ж саме становище, в якому ви торік прийняли опіум. І в даному разі ми цілком можемо надіятися, що повторне вживання опіуму приведе в більшій чи меншій мірі до повторення результату вживання. Ось така моя пропозиція в кількох словах. Ви тепер побачите причини, які примушують мене це зробити.

Він повернувся до однієї з книг, що лежали біля нього, і розгорнув її на тому місці, яке було закладене папірцем.