Він зиркав на Лесю і, як перед важким екзаменом, не міг зібрати думок. Не хотів скаржитися чи когось звинувачувати. Він мав усе, лише не мав того вогню, який дає тепло, до якого хочеться вертатись, аби відігріти захололу душу.
— Прости мені! — бухнув тим великим букетом просто під ноги.
Червоні тюльпани віялом впали додолу і ображено настовбурчили пелюстки, задивившись на двох літніх людей, які не вберегли найсвітліше.
Ірина Савка
Осиний мед дикий
Художнє оформлення Світлана Фесенко
Літературне редагування Катерина Міхапіцина
Технічне редагування Роман Коник
Макетування Андрій Бочко
Підписано до друку 19.07.2013. Формат 60x84/16 Гарнітура Minion. Умови, друк, арк.18,6 Наклад 1500 прим. Зам. № 3-0552.
Ірина Савка не збиралася бути письменником. Народилася в селі Баранівка, під Бережанами. Отримавши музичну освіту, навчала дітей теорії музики, сольфеджіо, викладала музичну літературу, вела хори, вокальні ансамблі у містечку Копичинці на Тернопільщині. Писати почала тоді, коли історії, колись почуті, затримані і переосмислені, раптом стали прориватися на папір. Чіткі, як мелодії, знані з дитинства, — ні додати, ні відняти, — вони лягали саме так і в такому порядку, як ви їх бачите у цій книзі. Можливо, ці новели могли бути написаними набагато раніше. Але з’явилися тільки тоді, коли зникли зайві звуки суєти і в тиші можна було почути саме ті, найважливіші, слова.
«...Це книжка-калейдоскоп, книжка-свідчення, де по-справжньому з журбою радість обнялись, де повнота життя дорівнює повноті смерті і де чесність із собою не суперечить Чесності Слова. Ось вона — квінтесенція книжки: «Судіть мене люди — таким було моє життя».
Марія Матіос
