— Не тиснути, — попередив Колон.
Красунчик засмутився.
Оркестр вдарив по інструментах, а з каплиці вийшла процесія членів гільдії. Трохи попереду йшов клоун із маленькою урною в руках.
— Це так зворушливо, — сказав Красунчик.
На платформі з протилежного боку чотирикутника стояв товстий клоун у мішкуватих штанях із широченними підтяжками та в циліндрі, його краватка-метелик майоріла під легким вітерцем. На обличчі був сумний грим. Він тримав у руках роздутого міхура на палиці.
Клоун з урною дійшов до платформи, піднявся сходами і зупинився.
Оркестр притих.
Клоун у циліндрі вдарив носія урни міхуром по голові — раз, двічі, тричі…
Носій урни вийшов уперед, помахав перукою, взяв урну в одну руку і пояс клоуна в іншу і з великою урочистістю висипав попіл покійного брата Гуляки в штани іншого клоуна.
Глядачі зітхнули. Оркестр заграв гімн гільдії, що мав назву «Марш ідіотів», і куліса тромбона одразу ж вилетіла і вдарила клоуна по потилиці. Він обернувся і пхнув клоуна поряд з ним, а той ухилився, внаслідок чого на горіхи отримав третій клоун, після чого пробив головою бас-барабан.
Колон і Ноббі подивилися один на одного і похитали головами.
Красунчик дістав велику червоно-білу хустинку і з кумедним звуком висякався.
— Класика, — сказав він. — Йому б сподобалося.
— Маєте припущення щодо того, що сталося? — спитав Колон.
— О, так. Брат Грінельді виконав старий трюк із плавним перекатом з п’ятки на носок, нахилив урну…
— Я питаю, хто міг убити Гуляку?
— Гм. Ми думаємо, що це був нещасний випадок, — сказав Красунчик.
— Нещасний випадок, — байдуже відповів Колон.
— Саме гак. Так вважає доктор Грим-Ас, — Красунчик раптом поглянув угору. Вартові простежили за його поглядом. Дахи Гільдії найманців примикали до Гільдії блазнів. Це зовсім не засмучувало сусідів, особливо беручи до уваги той факт, що у блазнів зі зброї був лише заварний пиріг, і той на вході в гільдію. — Так вважає доктор Грим-Ас, — повторив Красунчик, дивлячись на свої величезні черевики.
Сержант Колон любив спокійне життя. Та й місто багато не втратить, якщо стане менше на одного чи двійко клоунів. На його думку, хай хоч усіх переб’ють — життя від цього стане тільки кращим. Та було питання, яке непокоїло і сержанта. На що перетворюється Сторожа? Це все Морква винен. Навіть старий Ваймз танцює під його дудку. Не можна пускати це на самоплив.
— Можливо, він полірував кийок чи щось таке, і вона випадково вислизнула в нього з рук та впала прямо на потилицю, — сказав Ноббі. Дивовижно, але він вловив тон розмови.
— Ніхто б не захотів убивати молодого Гуляку, — сказав коротун тихим голосом. — Він був дуже доброзичливим. Душа компанії.
— І багато було таких компаній? — замислився Колон.
Похорон закінчився. Блазні, жартівники і клоуни поверталися до своїх справ, товплячись у дверних отворах будівель. Усі штовхалися, тицяли одне одного, падали на дупи, їхні носи пищали. Це була сцена, від якої навіть найщасливіша людина порізала б собі вени у весняний капіж.
— Все, що я знаю, — тихим голосом продовжив Красунчик, — що вчора він мав дуже… дивний вигляд. Я покликав його, коли він проходив через ворота, і…
— Як саме дивний? — питався Колон. «Я веду дослідування, — гордо подумав він. — Люди допомагають мені, відповідають на запитання».
— Не знаю. Просто дивно. Наче сам не свій…
— І це було вчора?
— О, так. Вранці. Я знаю, бо зміна біля воріт…
—
— Я так і сказав, сер. Майте на увазі, ми всі були трохи знервовані після вибуху…
— Брате Красунчику!
— О, ні, — пробурмотів клоун.
До них рухалася якась фігура. Страшна фігура.
Смішних клоунів не буває. У цьому й полягає призначення клоунів. Люди сміялися з клоунів, але лише через нервозність. Призначення клоунів полягало в тому, що після них все інше здавалося втішним. Утішно було знати, що комусь гірше, ніж тобі. Хтось мав бути дупою світу.
Але навіть клоуни чогось бояться, і це щось — білолиций клоун. Клоун, який вище жартів із заварним кремом. Клоун, що носить блискучий білий одяг, винятково білий грим та маленький гостроверхий капелюх. Клоун, що має тоненькі губи й елегантні чорні брови.
Доктор Грим-Ас.
— Хто ці джентльмени? — одразу спитав він.
— Е-е… — зам’явся Красунчик.
— Нічна сторожа, сер, — привітався Колон.
— І чому ви тут?
— Розслідуємо випадок загибелі клоуна Гуляки, сер, — сказав Колон.
— Я вважаю, що це юрисдикція гільдії, сержанте. Чи не так?
— Ну, сер, його
— Я впевнений, що з такими дрібницями ми впораємося, не відволікаючи Сторожу від важливіших справ, — сказав доктор Грим-Ас.
Колон вагався. Він би краще поговорив навіть з доктором Ребусом, ніж із цим привидом. Принаймні найманці
— Ваша правда, сер, — сказав він. — Очевидно, це був нещасний випадок, правильно?
— Саме так. Брат Красунчик проведе вас до воріт, — сказав головний клоун. — А потім, — додав він, — доповість мені. У моєму кабінеті. Він розуміє?
— Так, докторе Грим-Асе, — пробурмотів Красунчик.
— Що він тобі зробить? — запитав Ноббі, коли вони прямували до воріт.
