Ейрін поступово знесилювалася. Вона давно згубила лік убитим почварам, але від того їх не меншало. Вона цілком втратила відчуття часу і не мала ні найменшого уявлення, скільки минуло відтоді, як опинилась у цьому моторошному місці, звідусіль оточена демонами та чудовиськами. Не знала, чи вже настав вечір, чи лише наближаються ранні зимові сутінки — а може, над Тір Мінеганом панує глупа ніч. Якщо останнє, то сестри напевно хопилися її і зараз шукають по всьому Абервену. Та навіть з’ясувавши правду, нічого не зможуть удіяти. У них немає жодного впокореного чорного з доступом до Тиндаяру, тому вони нізащо не потраплять сюди, не стануть пліч-о-пліч з нею проти пекельних істот.
Опритомніши після підступного удару Ґлиніш, Ейрін відразу збагнула, що чаклунка закинула її в Тиндаяр. І розуміла, навіщо — через пророцтво, буцімто надіслане шкільною подругою, хоч насправді воно належало самій Ґлиніш. Аркуш із текстом цього пророцтва, вже добряче потоптаний, лежав у Ейрін під ногами і служив своєрідним орієнтиром — міткою, що вказувала на приблизне розташування Абервена й дозволяла їй зберегти бодай ілюзорне відчуття простору. Вона відчайдушно трималася цього клаптика, не дозволяла потворам відтіснити себе казна-куди, а якщо й доводилося відступити, то за першої ж нагоди з боєм поверталася назад.
„Я тебе вб’ю, Ґлиніш!“ — уже вкотре подумала Ейрін, спопеливши чергове чудовисько, а заодно вразивши блискавкою найближчого демона, який від цього удару беркицьнувся додолу, проте не сконав, а швиденько відповз під прикриття величезної потвори з гострими рогами і всіяною кількома рядами зубів пащею. Тим часом інший демон нацькував на Ейрін відразу двох чудовиськ, і вона мусила зосередитись на них. — „Неодмінно знайду і вб’ю. Хай тільки виберуся звідси…“
Правда, якраз останнє видавалося досить проблематичним. Ейрін не вміла прокладати тунель до земного світу, бо в часи Ґвениного учнівства це не входило до програми іспитів, а сама вона поки цього не вивчала — послухалася, на свою голову, сестру Кейліон, яка не втомлювалася твердити їй про послідовність і систематичність. Утім, Ейрін була свідома того, що якби й знала потрібні чари, то навряд чи змогла б ними скористатися. Напади чудовиськ змушували її постійно рухатись, а тунель треба пробивати в одному місці, причому надзвичайно точно — адже простір у Тиндаярі в тисячу разів менший порівняно із земним світом.
Щойно Ейрін розібралася з двома чудовиськами, на неї кинулося ще одне. Демони, що керували цими безмозкими істотами, діяли неквапно й методично. Могло навіть здатися, що вони таким чином розважаються, прагнуть розтягти задоволення, але це було хибне враження. Ейрін уже успішно відбила чимало масованих атак, скориставшись тим, що на близьких відстанях розсіяний удар дає такий самий ефект, що й спрямований. Отож далі потвори нападали одна за одною, в крайньому разі, по дві за раз, і на кожну з них Ейрін доводилося витрачати стільки ж сил, скільки їй вистачило б і на п’ятьох чи шістьох одночасно. Тому вона за першої-ліпшої нагоди намагалася вразити котрогось із демонів, і коли це вдавалося, підпорядковані йому чудовиська, залишившись без контролю, атакували всі разом — безладно й непродуктивно.
Обрана демонами тактика ясно свідчила про те, що вони мали завдання захопити Ейрін живою. Власне, вбити її могла й сама Ґлиніш, без будь-якої допомоги з боку почвар, але це не відповідало змістові пророцтва, бо тоді Ан Нувін не отримав би очікуваної жертви — душі, та й Первісна Іскра йому не дісталася б. У часи Мор Деораху дві відьми були загинули в Тиндаярі, проте їхнім Іскрам це нітрохи не зашкодило — вони повернулись у земний світ і знайшли собі нових носіїв. Отже, Китрайл має лише один-єдиний спосіб здобути в своє розпорядження Первісну — затягти її в самісіньке пекло разом із живою відьмою.
На саму цю думку Ейрін поймав дикий, панічний жах. Проте він не паралізував її, не сковував волю, а навпаки, лише додавав їй снаги, змушував ще завзятіше битися з потворами. Вона твердила собі, що Ґлиніш помилилась і насправді та друга невинна душа з пророцтва не має до неї жодного стосунку. Це ж просто очевидно! Первісна Іскра в руках Ворога стане могутньою зброєю і лише підштовхне його до нової спроби захопити земний світ. Крім того, властивість Первісної притягувати інші Іскри призведе до поступового зникнення відьом, поглинення їхньої сили Ан Нувіном… Ні, цього не можна дозволити!
Ейрін дуже не хотіла вмирати, її життя тільки починалося, і вона була сповнена рішучості боротися за нього до останнього. Та якщо їй не вдасться подолати всіх демонів і чудовиськ, якщо виснажиться раніше, ніж переб’є цих почвар, і перед нею стоятиме вибір — померти або здатися в полон, вона без вагань обере смерть. Витягне зі своєї Іскри стільки енерґії, скільки спроможеться, і, кинувшись у гущу пекельних істот, миттєво вивільнить її.
