Далі Шимас її не слухав. Як фахівець з пророцтв, він знав, що більшість із них ніколи не справджується. Навіть верифіковані часто-густо мають нікчемну силу через те, що виконання всіх їхніх передумов або неможливе, або малоймовірне. Та цього разу, схоже, йшлося про справді чинне передбачення, дарма що його було зроблено вкрай ненадійною провидицею. Шимас не вірив у випадковості, тому був переконаний, що подорож молодого чаклунського подружжя на Драконячий острів має прямий стосунок до їхньої з Ріаною місії.
Інше питання — який саме. Чи піде їм це на користь, чи навпаки — зашкодить. У безликих і незбагненних Вищих Сил, яким чаклуни звикли приписувати авторство всіх справдешніх пророчих послань, могли бути зовсім інші плани, ніж в одного окремого диннеші…
„Любий брате…“ Бренан досі не міг звикнути до такого звернення, хоча за останні чотири місяці зустрів уже чимало жінок, які називали його братом. З усіма ними, крім однієї, він не мав кровного зв’язку, але їх з ним поєднувало дещо більше й вагоміше, ніж просто спільна кров. Вони належали до відьомської родини, що складалася з чотирьох сотень сестер та одного брата, і якщо Бренан лише потроху пристосовувався до свого нового статусу, вчився сприймати себе частиною цієї великої сім’ї, то самі відьми відразу, без найменших сумнівів і вагань, прийняли його в своє коло.
Зараз перед ним лежало три аркуші паперу, списані акуратним, але надміру кучерявим і через те важким для сприйняття почерком сестри Моркадес вер Ріґан:
