У справжнього спілкування немає прихованих намірів. Немає чіткої мети, нічого, що ви хотіли б отримати або для чого плануєте використати співрозмовника. Під час справжнього спілкування ви шукаєте точки перетину в цей момент. Те, що відбувається, непередбачуване, і ви ризикуєте змінитися в ході спілкування. Можливо, виникає потужний момент, коли ви розумієте: «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю» або «Я відчуваю, що ти відчуваєш, що я відчуваю».
Відчувати, що тебе люблять, — це відчувати, що тебе помічають і приймають таким, яким ти є. Вміти любити, серед іншого, — це вміти бачити, пристосовувати і приймати себе та інших.
«Справжнє життя — це завжди спілкування», — каже єврейський філософ Мартін Бубер. Ми не можемо запланувати або захотіти провести таке якісне спілкування, яке додає нашому життю повноти. Але ми можемо створити для нього оптимальні умови. І саме цим ми займаємося, коли досліджуємо наші стратегії самозахисту і вирішуємо стояти за себе. У такому разі відкриваються нові можливості для відносин, і все стає простішим.
Якщо ви вклали багато енергії в те, щоб бути достатньо хорошими — більшість людей під цим розуміють «достатньо хороший, щоб гарантувати собі любов», — вам буде важко здатись і припинити нереалістичний проект, особливо якщо він тривав багато років.
Це можна порівняти з вкладенням чималих коштів в акції компанії, яка обіцяє вам безтурботне життя. Коли ви вже втрачаєте віру, то дізнаєтеся, що потрібно вкласти ще більше, щоб отримати вигоду.
У той день, коли ви вирішите перекрити потік грошей (енергії) зі своєї кишені в бюджет компанії, зрозумієте, що зробили невдалу інвестицію. Це може викликати у вас сум за змарнованим часом. Водночас, якщо ви продовжите робити інвестиції, сподіваючись, що одного дня неможливе стане можливим, ви уникатимете цієї неприємної правди і горя.
Усвідомлення того, що стратегії та правила, яким ви підпорядковували своє життя, не принесли й ніколи не принесуть бажаного результату, може шокувати і приголомшити вас. Смуток можна відчути і через те, що ви дізнаєтесь, як можна жити краще, — навіть якщо це шлях до більш задовільного життя та більшого щастя.
Наведу приклад. Анне рано народила дітей і вирішила стати домогосподаркою. Хоча її життя часто було самотнім і нудним, вона не думала, що зможе бути серед людей по вісім годин на день.
Коли в 35 років їй довелося вперше влаштуватися на роботу через фінансові причини, вона помітила, що відчуває приплив енергії в товаристві людей, а її настрій настільки покращився, що вона ледве впізнавала себе. Вона була домогосподаркою п’ятнадцять років, і їй було важко визнати, що робота пішла їй на користь.
Щоб захистити себе від цього, вона довго виношувала сумніви. Вона казала собі, що цей її інтерес і несподівана радість могли бути спричинені новизною. Але поступово Анне усвідомила, що робота їй до снаги і що вона заряджає її енергією — а це, своєю чергою, корисно для дітей.
Зрештою, її радість значно перевершила смуток, який накопичився за п’ятнадцять самотніх років. Але спочатку її туга була безмежною. А якщо ви погано вмієте тужити або у вас є непрожитий смуток, існує спокуса повернутися до давнього патерна та сумніватися у своєму щасті. Ви намагаєтеся послабити його або взагалі забути.
На мою думку, в цьому криється причина, через яку багато людей тримаються за старі патерни і застарілі стратегії, а відчути полегшення й відпустити тугу вони можуть лише тоді, коли їм пощастить потрапити у кризу або отримати іншу нагоду для росту.
Якщо у вас є великий смуток, який ви довго ігнорували або не опрацювали належним чином, ви можете бути настільки ж чутливими до нових нещасть, як і люди з ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) до своєї травми.
На щастя, в наш час є багато можливостей отримати професійну допомогу, яка дозволить вам опрацювати старі травми та навчитися підтримувати зв’язок із собою і з непередбачуваністю життя.
Якщо ви хочете жити повноцінним життям і бути присутніми у смутку та радості, потрібно вміти відпускати зайве. Необхідно прощатися з людьми і речами, з якими ви відчуваєте зв’язок, щоб у подальшому прийняти щось нове. Життя — це рух. Ми живемо і створюємо стосунки. Ми розлучаємося, і нам доводиться пройти через це горе, щоб почати все спочатку в нових відносинах. Є час плакати і час сміятися. Здебільшого ми не можемо контролювати, що викличе в нас найбільше радості або найбільше смутку. Але, якщо добре вмієте відпускати зайве і проходити через горе, ви готові до життєвих труднощів.
Коли ви ставите під сумнів ті обставини і самосприйняття, які були для вас очевидними, це може спричинити кризу.