4. Вона усвідомлює, що дихає поверхнево, і помічає, що її тіло напружилось. Вона навмисно робить глибокий вдих і відчуває, що їй потрібно зайти на
Коли ми поряд з людьми, яким довіряємо, то можемо більше виражати себе. В найкращому разі Карен наважиться обміркувати цю думку до кінця й відчути свою емоційну реакцію в розмові з близькою подругою, яка добре вміє її слухати й підтримувати.
У найгіршому разі дівчина має так багато стратегій самозахисту, що їй просто нíкому довіритись. Тоді є ризик, що вона захищатиме себе й надалі та проведе ще декілька років у цих взаєминах, не перевіривши належним чином серйозність намірів свого хлопця.
Стратегії міжособистісного самозахисту не дозволяють іншим підходити до вас занадто близько, а стратегії інтрапсихічного самозахисту захищають вас від власних думок, почуттів і бажань. Але ваш внутрішній емоційний стан і близькість або відсутність інших людей тісно пов’язані між собою. Люди викликають багато різних почуттів і реакцій в інших— а стратегії міжособистісного та інтрапсихічного самозахисту можуть доповнювати одна одну.
Люди, які мають надійні стратегії самозахисту від свого внутрішнього «я», не потребують багато зовнішніх запобіжників. Зазвичай вони справляють враження сильних особистостей, які можуть упоратися з великими обсягами соціального контакту.
Як правило, вони дуже відкриті й комунікабельні, не відчувають багато тривоги — в цілому здається, що вони підтримують зв’язок зі своїми емоціями й добре знають себе. Але, ймовірно, вони частково придумали своє «я», з яким ідентифікують себе. А почуття, про які вони говорять, є псевдопочуттями, тобто ці люди самі їх вигадали або вирішили мати. У них є соціальна маска, з якою вони повністю себе ідентифікують, але немає зв’язку з глибшими почуттями й бажаннями. Заяви на кшталт «Я завжди щасливий(-а)» вказують на те, що людина не підтримує зв’язок зі своїми справжніми почуттями.
Що слабші ваші стратегії інтрапсихічного самозахисту, то більше стратегій міжособистісного самозахисту вам знадобиться. Людям зі слабкими запобіжниками від їхнього внутрішнього «я» потрібні сильні зовнішні запобіжники, які захищатимуть їх від навколишнього світу. Вони швидко втомлюються від соціального контакту й відчувають потребу в тому, щоб усамітнитись і знайти себе.
Зазвичай у дуже чутливих осіб слабший захист від свого «я», ніж в інших. Вони легше отримують доступ до підсвідомості та сильніше, ніж більшість людей, відчувають свій внутрішній світ.
Тому деякі надзвичайно чутливі особи вирішують віддалятися від інших на довгі проміжки часу. Самоізоляція — найбезпечніший спосіб уникнути близькості, незалежно від наших мотивів: чи то вона нас лякає, чи то роз’ятрює давні рани на серці.
Брак або надлишок самозахисту. Це не питання «або... або...» Для багатьох людей корисно позбутися застарілих або зайвих стратегій самозахисту в певних сферах, а в інших їм не завадить посилитися і створити нові стратегії.
Здатність самостійно вирішувати, застосовувати стратегію самозахисту чи ні, є перевагою. Але вона може створювати проблеми, якщо ми використовуємо її несвідомо й не розуміємо, чому наше спілкування з іншими проходить не так, як ми хотіли б. У наступному розділі я розповім, як це відбувається.
Повернімося до історії про Яспера, який поранив коліно дорогою до школи й використовував різні стратегії самозахисту, щоб нічого не відчувати. Уявімо, що з іншим хлопчиком на ім’я Мартін сталася така ж пригода, але він повернувся зі школи до матері, яка не змогла йому належним чином допомогти. Можливо, вона сказала йому, що через це не варто плакати або що він повинен відповідати ударом на удар. Наступного дня Мартін повернувся б до школи з нерозв’язаною проблемою. Йому потрібно було б придушувати свій страх перед старшими хлопцями й контролювати клубок у горлі, витрачаючи енергію.
У найкращому разі він звернеться по допомогу до когось із дорослих, — наприклад, до Беніти, яка чергує на шкільному подвір’ї. Але, мабуть, він не проситиме дорослих про допомогу через лояльність до матері або через страх перед своїми почуттями, які його матір не змогла прийняти.
Якщо він вирішить віддалитися від своїх внутрішніх почуттів (так само як це зробила його матір) і йому буде потрібен контакт з кимось із дорослих, це буде не Беніта, яка проявила б емпатію. Така реакція може пробити броню, яку він створив навколо себе.
Якщо інша людина помічає почуття, з якими ми не хочемо в цей момент контактувати, це посилює їх і не залишає нам можливості їх стримувати.