Приглянувся ксьондз-доб­родійДо чу­жої жінки.Що день бо­жий по­си­лаєФіги та род­зин­ки…Посилає, все пи­тає,Коли зго­да бу­де.Коли її чо­ловікаУдома не бу­де…Але жінка не [з] тих жінок:Подарунки бра­ла,А ксьондзові усе-та­киСлова не да­ва­ла…Далі ви­дить - тре­ба да­ти,Нічого ро­би­ти!Тілько собі за­миш­ляєКсьондза підго­ли­ти…Каже му­жу. Муж нав­мис­неЗрання виїжджає,А во­на тут пов­ну скри­нюСажі на­си­пає…Насипала, за­чи­ни­ла,В печі роз­па­ли­лаТа ніби­то на ве­че­рюКсьондза зап­ро­си­ла,Ксьондз при­хо­дить, габіт з се­бе!..Жарти по­чи­нає…Помаленьку-помаленьку -Ба вже й обіймає…Помаленьку-помаленьку -Ба вже і за діло…Аж тут рап­том ко­ло ха­тиЩось за­гур­котіло!..«Ах, не­щас­тя! - жінка ка­же,-Кінець мо­го віка!Чи ж не ли­хе при­та­щи­лоМого чо­ловіка!Іскидайте жи­во шмат­тя,Голі роз­би­рай­тесь,Та от скри­ня ко­ло ла­ви,У скри­ню хо­вай­тесь!..»Ксьондз ски­дає, й по­ма­гавСама гос­по­ди­ня,І в ми­нуті з го­лим ксьондзомЗачинилась скри­ня.Входить в ха­ту і гос­по­дар,Нібито не знає;Стелиться собі на скриніТа й спа­ти ля­гає…Лежить собі на тій скриніТа й по­чав ка­за­ти:«А що, жінко, завт­ра, - ка­же, -Тра скри­ню про­да­ти.Коло нас тут не­да­ле­коТорговиця бу­де.Повезу її до ли­ха,Може, куп­лять лю­ди!»«Нащо тобі про­да­ва­ти? -Каже мо­ло­ди­ця.-Нехай собі бу­де вдо­ма,Може, при­го­диться!»«Пригодиться-пригодиться…А знаєш мов­ча­ти?Та ж не твоя, моя скри­ня!Я хо­чу про­да­ти!»І обоє гос­по­даріРазом за­мов­ча­ли;Замовчали, по­ми­ри­лисьТа й по­за­си­па­ли…Устав ра­но пан гос­по­дар,Коні зап­ря­гає,Вивалює на віз скри­ню,Коні по­га­няє.Їде собі на яр­ма­рокСкриню про­да­ва­ти…Але їде й пан з жо­ноюДо костьолу, зна­ти…Оглядає та й пи­тає:«Що ве­зеш, Іва­не?»«Везу скри­ню, - Іван ка­же, -В скрині чор­та, па­не!»А тут пані обер­ну­ласьТа й па­нові ка­же:«Рорros, dusz­ko, te­go chlo­ра,Niechaj on po­ka­ze» [6]«А який то чорт у те­бе?Покажи, Іва­не!»«Дайте хіба рублів ко­пу,То по­ка­жу, па­не!»Вилічив пан йо­му гроші,Іван ізлізає,Кладе гроші у ки­ше­ню,Скриню відми­кає.Як вис­ко­чить ксьондз із сажі!.Боже, твоя во­ле!Світу бо­жо­го не ба­чить,Біжить че­рез по­ле!..А тут пані у до­лоні:«Аch, mo­je ser­dusz­ко!Рораtrzaj sie, po­patr­zaj sіe!Jeszcze j sa­mi­ec, dusz­ко!» [7]<p><strong>ЩО КОГО БОЛИТЬ</strong></p>
Перейти на страницу:

Поиск

Книга жанров

Похожие книги