Стали колись ХмельницькогоЛяхи підмовляти,Щоби нашу УкраїнуЗ Польщею з’єднати.А Хмельницький їм говорить:«Сядьте, добрі люди!Послухайте мої байки,Чи правдива буде?..Ото був собі господар,Мав їдного сина,І любив він його щиро -Сказано, дитина…Любив його, як дитину,Годив, як паняті;Але в того чоловікаБув і вуж при хаті.І, бувало, як дитинаЗа обід сідає,В тую пору із-під печіІ вуж вилізає…І що дитя йому кине,Що само упаде,Вуж полізе позбирає,Вуж і тому радий!..Але раз дитя почалоІз вужем дрочитись,Дрочилося-дрочилося,Далі стало битись.Вуж до піни розізлився,Укусив дитину;Аж надходить і господарВ ту лиху годину…Як ударив по вужеві,То хвіст і остався,А вуж, живий, та безхвостий,У нору сховався…Нема в хаті вже дитини,І вужа не стало;А тим часом господарство,Як вода, спливало.В рік ісплила вся маєтність,Всі його пожитки,Ба вже й на нім не осталосьНі рубця, ні нитки.Іде, бідний, до ворожки;Світить вона свічі,Посиділа-погадала,Каже: «Чоловіче!Мав-ись,- каже,- чоловіче,-Ти вужа хатнього!Все багатство, вся маєтность -Все було від нього.А як ти з ним посварився,А може, й побився,То ото ж ти через теєУсього лишився!..»Повертається господарДо своєї хати,Прислонився коло печіТа й став вужа звати…Вилізає вуж безхвостийТа й став говорити:«Ні вже,- каже,- чоловіче,Разом нам не жити!Скілько ти на мене глянеш -Зараз пригадаєш,Що довіку через менеТи сина не маєш!Скілько я на тебе гляну,Зараз пригадаю,Що довіку через тебеЯ хвоста не маю.Буду тобі, чоловіче,Все добро робити,Але разом із тобоюЯ не буду жити!..»Отак воно, добрі люди!Польща - то дитина,Король польський - то господар,А вуж - Україна!..»<p><strong>МОШКОВА ПІСНЯ</strong></p>Колись Мошко улюбивсяУ нашу дівчину.То, бувало, все співаєВ лихую годину:«Світить місяць, світить,І сонця не треба,-Він не впаде з неба,Бо добре держиться.Ой там край ДунаюГолуби літають,-Най собі літають,Бо я їх не спійму.Сів заєць на дубі,Оріха кусає…Бо він виглядавМилої коханки.Сів заєць на дубі,А я коло дуба.Як ти мені люба,Сказати не можу!»<p><strong>ХТО КОГО ЛУЧЧЕ</strong></p>Бився Мошко із ГавриломТа й потім хвалився:«Ото,- каже,- на ярмаркуЯ з Гаврилом бився!Він на мене із ломакомПо плечах махало.А я йому все з ярмуркомПо носі давало!»«Та славно ж ви, Мошку, бились…А хто ж кого лучче?»«Та Гаврило мене лучче,А я його лучче!»<p><strong>НЕВИННИЙ МОШКО</strong></p>
