Ксьондз і пані по­кой­оваНа мшу поспіша­ють,На відході до по­коюСлугу зак­ли­ка­ють.І тут пані йо­му ка­же,Щоб набіл заб­ра­тиІ ко­неч­не до обідуНа рин­ку про­да­ти.А ксьондз йо­го по­си­лаєЗ квит­ком до Да­ви­даТа узя­ти око м’ясаКаже йо­му в жи­да.Пішов слу­га до Да­ви­да -Не ску­рав нічо­го,Виніс набіл про­да­ва­ти -Не ста­ло і то­го.Прибігає до костьолу,Глядить свої пані,Аж ксьондз як­раз на ту по­руСтоїть на ка­занні.І так чу­ло мо­ву мо­вить:«Czego ty, czlo­wi­ec­ze?Czego chod­zisz, cze­go szu­kaszNa tym marnym swi­ecie?» [22]А слу­га на весь костьол:«Та ж пані шу­каю!Бо сме­та­на вся про­па­лаІ сам про­па­даю».«Тс!.. Тс!..» А ксьондз го­во­рить:«My nie wi­emy sa­mi,Lecz co Da­vid na to po­wie,Jego pos­luc­hamy!» [23]«О, вже, па­не! - слу­га ка­же. -Ваш Да­вид хо­ро­ший!Не дам, ка­же, не дам м’яса -Давай пер­ше гроші!»<p><strong>ПЕКЕЛЬНА СМОЛА</strong></p>Раз на мові ксьондз ка­зав:«Не впи­вай­тесь, лю­ди!На тім світі вам смо­лаЗамість ви­на бу­де!»Ото який­сь і захтівСмоли скуш­ту­ва­ти,Каже собі два бич­киЗа де­неж­ку да­ти.Випив один - не біда,Другий ви­пи­ває…Посмакував не­бо­рак,Далі про­мов­ляє:«Та гірка во­на, гірка!А все ж не ту­жи­ти:Як втяг­неться чо­ловік,То й то бу­де пи­ти!»<p><strong>МАЗУР НА СПОВІДІ</strong></p>Сповідав ксьондз мо­ло­дийМазура ста­ро­го.«Що ж,- пи­тає,- чуєш тиЗа со­бою зло­го?»«А нічо­го!.. Та і що жЗлого чу­ти маю?Чи в костьолі ко­ли був?Чи корш­му ми­наю?Слава бо­гу, гос­подь крив:Того не бу­ва­ло…»«Ах ти, грішни­ку та­кий!Чи ж то­го ще ма­ло?А ще більше? Мо­же, й звівЧужую ди­тин­ку?»«Хотів тілько - та ку­ди!Не твоїх літ, син­ку!..»Підірвався з місця ксьондзТа хвать за чуп­ри­ну!Та як йо­го роз­ма­хав -Аж на­се­ре­ди­ну!А той чу­ба за­гор­нув.«Правда,- ка­же,- лю­ди.Хто із блаз­ня­ми зай­де,То й сам блаз­нем бу­де!»<p><strong>МАЗУР У БОЛОТІ</strong></p>Застряг ма­зур у бо­лоті,Хуру підпи­хаєТа й до по­мочі До­ро­туСвяту уп­ро­шає:«Свята пан­но, - ка­же, - пан­но!Святая До­ро­та!Будь лас­ка­ва на­до мною,Вирятуй з бо­ло­та!»Ані з місця йо­го коні!Нічого ро­би­ти,Давай тоді An­to­ni­egoНа поміч про­си­ти.Підпер ху­ру та як крик­нув:«Swiety мій Ан­тоній!Вирятуй хоч ти з бо­ло­таМої бідні коні!»То від кри­ку коні рап­томРушили з бо­ло­та.А він ка­же: «От що хло­пець!Не то, що До­ро­та!»<p><strong>КРИВА БАБА</strong></p>
Перейти на страницу:

Поиск

Книга жанров

Похожие книги