Пропала злодійка
Амра Тетіс -- 4
Майкл МакКланг
Переклад з англійської -- полігНОТ
------------------------------------------------------
https://www.facebook.com/pg/PoligNOT
Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.
Частина I: Белларіус
1
-- Там внизу купа солдатів, -- оголосив хлопець, Кіль.
Я проігнорував його. Непомітно просунути свій нематеріальний, імпровізований ключ в обереги Телемарха – складнюча, делікатна справа. Це як зламувати уявний замок уявним набором відмичок, от тільки наслідки невдачі будуть далеко не уявними.
Якби Телемарх був досі живим, це було б взагалі неможливим. Справа вимагала неймовірної концентрації, а я намагався застосувати далеко не найбезпечніші чари. Але якби мені вдалося перехопити смертельну павутину захисту, яку Телемарх вплів у каміння Цитаделі, я б не мусив перейматися, що хтось втрутиться чи перерве мою справжню роботу.
Вежу обплутували такі густі й багатобарвні тенета магії, що коли я використовував магічний зір, то не бачив крізь них фізичний світ. Дякувати мертвим богам, коли я працював з Мистецтвом, то не потребував двох очей, щоб бачити в трьох вимірах. Легенько, легенько я проштовхував свою волю у вузол, який, як я гадав, керував всіма оберегами, а може й не тільки. Якщо я мав рацію, що ж – все добре. Якщо помилявся, що ж… Помилка може зашкодити моєму здоров‘ю. Обереги смертельні так само як вода мокра, вплетена в них енергія зберігається протягом поколінь. Цієї енергії достатньо, щоб феєрично і безповоротно покарати мене за невдачу. В нашу бідну на магію епоху я рідко коли бачив щось схоже на них.
Якби в мене був час, я міг би дати їм спокій і виставити власні обереги, майже такі ж потужні, як в Телемарха, хоча й не такі довговічні. Але часу в мене не було. Кожен день, кожна
-- Гм, магістре Хольгрене?
-- Називай мене просто Хольгреном, -- далеко не вперше сказав я хлопцеві. – Магістр звучить трохи старомодно і взагалі якось формально. Чого їм треба?
-- Вони хотіли побачитися з Телемархом. Я сказав їм, що він відкинув копита. Тоді вони сказали, що хочуть побачитися з тим, хто тут зараз живе.
-- Звідки вони знають, що тут зараз хтось живе? – запитав я, не особливо звертаючи на нього увагу. Я майже добився, щоб обереги Телемарха прийняли мій ключ. Якщо тільки вони не заманювали мене зробити щось, чого я пожалкую. Телемарх, судячи з того, як він застосовував Мистецтво, мав паскудний характер. Але вузол, в який я намагався проникнути, точно був серцем усіх оберегів. Якби мені вдалося зірвати його, це б дало мені владу над всім захистом Цитаделі. Наразі я не знав, до чого ще це надасть мені доступ. Одні нитки вели глибоко в гору, інші – розходилися по всьому місту. Всі вони мене інтригували.
Я усвідомив, що Кіль щось говорив, а я й гадки не мав, що він сказав.
-- Ану повтори?
-- Я сказав, що дивне світло і всяке таке зрадили їм, що в Цитаделі хтось є.
Деякі з чарів, якими я намагався знайти Амру, дуже яскраві. Інші неймовірно гучні. Жоден з них не дав мені бажаного результату.
-- Магу? Вони сказали, що якщо ти не зійдеш до них, то вони піднімуться до тебе.
В моїй голові пролунало уявне
Мабуть, вони хотіли повернути свою Цитадель. Вони не отримають її, поки я не закінчу. Протягом останніх кількох днів прибували посланці з проханням, щоб Телемарх став на чийсь бік у громадянській війні, що бушувала на вулицях міста. Я дав Кілю інструкції ігнорувати їх. Проте солдати, це вже зовсім інша справа.
