Залужний вирішив випробувати їхню спроможність наступати проти росіян — не лише утримувати, а й відвойовувати територію. Хотів також продемонструвати реформи, які відбувалися в армії. Метою реформ, пояснив він, було допомогти українським силам реагувати на несподіванки на полі бою: підтримувати зв’язок та одне одного замість просто чекати наказів зверху. Для цього у війську потрібно викорінити командну структуру, успадковану від Червоної армії, де всі важливі рішення ухвалювали в Москві та передавали на місця. Залужний із великим ентузіазмом відстоював необхідність позбутися такої системи. Реагуючи на зміни на полі бою, доводив генерал, командири на місцях повинні мати свободу та впевненість приймати рішення самостійно. Американці та інші західні союзники багато років відстоювали ці реформи, які наблизять Україну до стандартів НАТО. Проте генерали в Києві шалено опиралися. Старших кадрів виховували в радянській армії, вони сприймали зміни як загрозу своїй владі та дисципліні в лавах підлеглих.
— Важчої роботи годі було й придумати, — згадував Залужний про той період. — Ми мали повалити всю радянську систему контролю.
Коли Зеленський заступив на посаду, він, якщо й знав про ці реформи, то дуже мало, а Залужний намагався не перевантажувати президента деталями.
— Така в мене звичка. Дружина мені через це часто хвоста накручує. Каже, ніби я маю три способи щось пояснити: один — для нормальних людей, другий — для напіврозумних, а третій — для недоумків.
На оглядовому майданчику генерал відчував, що відстежувати через бінокль нюанси навчань Зеленському важко. Маневри потребували часу для розгортання, а президентська адміністрація, яка для висвітлення події запросила репортерів, хотіла чогось видовищнішого. Побачити навчання прилетіли також військові радники з Америки та Європи — і тепер юрмилися на майданчику разом із командою президента. Щоб додати події яскравості, Залужного попросили в останню хвилину внести до програми ще один пункт — демонстрацію ракети «Джавелін». Він неохоче погодився.
«Джавеліни», американська зброя вартістю майже чверть мільйона доларів за постріл, стала символом підтримки України з боку США. Адміністрація Обами відмовлялася постачати ці протитанкові комплекси — пояснювала це побоюваннями ескалації з росіянами. Однак 2017 року, за президента Трампа, США нарешті відвантажили певну кількість «Джавелінів». Вони були переносними й високотехнологічними, нагадували громіздкий ручний гранатомет і мали настільки досконалу систему наведення, що солдат міг, згідно з рекламними матеріалами, «вистрелити й забути». Утім, гасло вводило в оману. Використовувати «Джавеліни» було нелегко, і мало хто з українців встиг цьому навчитися. Вводячи цю зброю у гру, Залужний нервував.
— Ідея була не моя, — сказав він мені. — І вона не спрацювала.
Морський піхотинець налаштував приціл, віддав комп’ютерові команду «вогонь» — і нічого не відбулося. На оглядовому майданчику запанувала тиша. Ракета виявилася несправною. Або, можливо, солдата не навчили користуватися цим комплексом. Хай там як, Зеленський та решта присутніх подивилися на Залужного.
— Тоді опустили голови, розвернулися й пішли геть.
Ця невдача затьмарила блискучий виступ військовослужбовців, які у виснажливу спеку доклали до виконання маневрів усіх сил. Після завершення навчань президент із супроводом спустилися з оглядового майданчика та пішли до їдальні — обідати гречкою та курячим фрикасе. Мовчання гостей було для Залужного гіршим за будь-яку догану.
— Для мене це означало: ти нікчема, збирай речі та зникни з очей.
Він був певен, що в президентському офісі його назавжди запам’ятають як «невдаху з дефектним „Джавеліном“».
Історія, розказана без жодних образ, кумедна байка з далекого минулого, схоже, ілюструвала часте розчарування, яке супроводжувало Залужного на посаді головнокомандувача.
Він ясно показав, що політики з генералами — незручні партнери. Вони рідко одне одного розуміють та краще дають з усім раду, коли не стоять одне в одного на шляху. Залужний сприймав Зеленського як втілення держави та поважав мужність та лідерські якості, проявлені президентом із початком вторгнення.
— Він — верховний головнокомандувач, і для мене символ, бос.
Однак армія найкраще функціонує під командуванням професіоналів, і навчати президента керувати Збройними силами не було сенсу.
— Він має знатися на військових справах не більше, ніж на медицині чи зведенні мостів, — сказав Залужний.
Із наближенням вторгнення офіс президента все активніше долучався до справ війська. Чиновники наполягали на тому, щоб Залужний не лякав населення, і невдовзі він перестав питати дозволу на кроки, які вважав необхідними, як-от пересування сил під час навчань «Заметіль». Не інформував президента про деталі підготовки до війни. Не лише через необхідність у секретності, а й через побоювання, що Зеленський із командою втрутяться і все зіпсують, як під час навчань 2020 року.