На посаді віцепрезидента Байден поставив собі за мету допомогти Україні захиститися від вторгнення Росії в Крим і на Донбас. Від імені адміністрації Обами контролював мільярди доларів фінансової і військової допомоги США Україні. Підштовхував уряд Петра Порошенка боротися з корупцією, підсилювати суспільні інституції та призначати посадовців, яких США вважали незаплямованими й компетентними. Водночас син Байдена, Гантер, почав працювати в українському енергетичному секторі — сумнозвісному болоті корупції та зловживань. Навесні 2014 року Гантер Байден погодився на щедро оплачуване місце в раді директорів української газовидобувної компанії «Бурісма». Угода кидала на Байденів жахливу тінь, адже мала вигляд класичного випадку зловживання впливом. Навіть якщо Джо Байден жодним чином не допомагав «Бурісмі», посада його сина в раді директорів наражала обох на звинувачення в корупції. Тож, коли саме Трамп і Джуліані скористаються цією вразливістю, було лише питанням часу. У 2018 році, готуючись протистояти Джо Байдену в президентських перегонах, Трамп із командою почали шукати компромат на Байденів в Україні.
Головною метою Трампа було добитися від влади в Києві розслідування діяльності Гантера Байдена щодо корупції, і Джуліані чітко висловив це прохання в телефонній розмові з Андрієм Єрмаком.
— Нехай розслідування тривають, — сказав по телефону 22 липня 2019 року. — Знайдіть кого-небудь це розслідувати, когось чесного, хто не злякається, тоді зможемо отримати всі факти[146].
Єрмак погодився співпрацювати. Натомість лише попросив Джуліані допомогти призначити дату візиту Зеленського до Білого дому. Однак тон бесіди стурбував українців. За словами Новікова, який слухав і записував розмову, Джуліані спілкувався, немов бандит, — надто, коли передавав застереження Зеленському «берегтися».
Три дні по тому президент Трамп у телефонній розмові із Зеленським обрав майже такий самий тон. Після кількох люб’язностей натякнув, що подальша допомога США Україні залежатиме від готовності Зеленського зробити американцям послугу. Згадав Гантера Байдена та «Бурісму» і закликав розслідувати справу.
— Про сина Байдена багато різного говорять, — сказав по телефону. — Це мені здається жахливим[147].
Зеленський погодився. Він, видавалося, з готовністю підігравав, принаймні, коли йшлося про призначення прокурора, який мав вивчити порушені Трампом питання.
— Подбаємо про це, — запевнив Зеленський. — Працюватимемо над розслідуванням справи.
Восени того ж року стенограма цієї розмови, надана Білим домом, стане «доказом А» у справі про усунення Трампа з посади. Утім, тоді, влітку, Зеленський вважав телефонну бесіду досягненням.
— Після неї всі навіть раділи, — поділився зі мною Новіков.
Наприкінці спілкування Трамп пообіцяв призначити дату візиту до Білого дому, що для українців залишалося пріоритетом. Святкувати Зеленський із помічниками пішов до іншої кімнати тут-таки, у резиденції. Офіціант приніс морозиво, запропонував на вибір шоколадне чи ванільне. І всі стали мріяти про велику подорож до Америки, яка нарешті видавалася реальною.
На той час необхідність задовольнити вимогу Трампа не сприймали як велику проблему. Принципово Зеленський не заперечував проти розслідування справи «Бурісми». Одна з найбільших газовидобувних компаній в Україні часто потрапляла в корупційні скандали. Засновником і кінцевим бенефіціаром був колишній міністр режиму Януковича, і його не раз підозрювали у використанні свого впливу для отримання прав на буріння та концесій від уряду. Україна могла б розслідувати діяльність компанії, не вплутуючи Гантера Байдена. Проте навіть так існував ризик, що Україну втягнуть у внутрішню політику США. Тодішній вищий дипломатичний представник США у Києві Вільям Тейлор застерігав Зеленського від цього кроку.
— Я повторював знову і знову, що їм не варто втручатися у нашу політику, — розповів мені Тейлор. — Для Києва це безсенсовно.
Зеленський погодився, і його команда почала тягнути час. Коли від них вимагали заяви щодо розслідування, вони висловлювалися туманно, обіцяли боротися з корупцією у широкому сенсі, не називаючи конкретних підозрюваних. Одного серпневого вечора Новіков піднявся в офіс Зеленського на четвертому поверсі, щоб обговорити чернетку заяви про розслідування, — і побачив президента у жалюгідному стані. Не минуло й трьох місяців каденції, а він уже мав виснажений вигляд, наче вимоги та небезпеки цієї посади висмоктали з нього всі сили. Поглянувши на заяву, Зеленський скривився й запитав:
— Дійсно маємо це робити?
У чернетці не називався ні Гантер Байден, ані «Бурісма», і Новіков запевнив шефа, що з такими недомовками ніхто не звинуватить Київ у втручанні в американську політику.
— Боронь боже згадувати «Бурісму», — пригадує Новіков відповідь Зеленського. — Це наш туз у рукаві, зіграємо його лише тоді, коли вже не матимемо інших карт.