— Юнона, — задумливо промовив він. — Ми називаємо її Юнона Монета. Та, що попереджає. Вона з’являється в часи кризи, щоб попередити Рим про велику загрозу.
Він зиркнув на Персі, наче мовив: наприклад, про загадкових греків.
— Я чув, що Свято Фортуни цього тижня, — промовив Персі. — Горгони говорили, що цього дня відбудеться напад. Ти бачив це у своєму плюші?
— На жаль, ні, — зітхнув Октавіан. — Волю богів важко зрозуміти. А останнім часом мої видіння стали навіть більш неясними.
— Хіба у вас немає... не знаю, — промовив Персі, — оракула чи когось подібного?
— Оракул! — Октавіан усміхнувся. — Яка чарівна думка. Ні, гадаю, вони в нас скінчились. Однак, коли б когось відправили на пошуки Сивілиних книг, як я радив...
— Сиві... що? — поцікавився Персі.
— Пророцькі книги, — відповіла Хейзел, — якими Октавіан одержимий. У минулому римляни шукали в них поради, коли траплялося лихо. Уважається, що вони згоріли, коли Рим пав.
— Деякими людьми так уважається, — зауважив Октавіан. — На лихо, наше теперішнє керівництво відмовляється призначити пошуки...
— Тому що Рейна не дурна, — промовила Хейзел.
— ...і тому у нас є лише уривки із цих книг, — продовжив Октавіан. — Декілька загадкових пророцтв, як оці.
Він кивнув на написи, що прикрашали мармурову підлогу. Персі припав очима до рядків, навіть не сподіваючись, що зрозуміє їх. І ледве не вдавився.
— Оце. — Він вказав і почав читати вголос, одразу перекладаючи:— На поклик озвуться сім напівкровок, у полум’ї й бурі світ гине знову...
— Так, так, — Октавіан, не дивлячись, закінчив вірш:— клятви дотримайся на краю могили, до Брами Смерті йдуть ворожі сили.
— Я... вже це чув.— Персі вирішив, що храм знову трясеться від грому. А потім усвідомив — тремтить усе його тіло. — Це важливо.
Октавіан підняв брову.
— Авжеж це важливо. Ми називаємо це Пророцтвом Сімох, але йому декілька тисяч років. Ми не знаємо, що воно означає. Щоразу, коли хтось намагається його розтлумачити... ну, Хейзел може тобі розповісти. Трапляється погане.
Хейзел пильно дивилася на нього.
— Просто прочитай ауспіцію для Персі. Може він вступити до легіону чи ні?
Персі майже відчував, як працює мозок Октавіана, як авгур обмірковує, чи буде від новоприбулого якась користь. Хлопчина простягнув руку до рюкзака. Персі.
— Прекрасний екземпляр. Можна?
Персі не зрозумів, що той має на увазі, але Октавіан уже схопив подушку-панду з «Барген-Марту», що стирчала з рюкзака. Це була лише дурнувата плюшева іграшка, але Персі подолав із нею довгий шлях. Він, так би мовити, полюбив її. Октавіан повернувся до вівтаря і здійняв ніж.
— Агов! — запротестував Персі.
Октавіан розсік живіт панди і висипав плюш на вівтар. Він жбурнув геть випатрану іграшку, пробурмотів декілька слів над плюшем і повернувся з широкою посмішкою на обличчі.
— Чудові новини! — сказав він. — Персі може вступити до легіону. Ми призначимо його до когорти на вечірніх зборах. Передайте Рейні моє схвалення.
Хейзел, здавалось, відчувала полегшення.
— Ну... чудово. Ходімо, Персі.
— О, ще дещо, Хейзел, — промовив Октавіан. — Я радий привітати Персі в легіоні. Але коли відбудуться вибори претора, сподіваюсь, ти згадаєш...
— Джейсон не мертвий, — випалила Хейзел. — Ти авгур. Ти повинен його шукати.
— О, я шукаю! — Октавіан вказав на купу випатраних плюшевих іграшок. — Я звертаюсь до богів щодня! На жаль, минуло вже вісім місяців, а я не знайшов нічого. Авжеж, я досі шукаю. Але якщо до Свята Фортуни Джейсон не повернеться, ми змушені діяти. Терпіти вакуум у владі більше неможливо. Сподіваюсь, ти підтримаєш мою кандидатуру. Це дуже багато означатиме для мене.
Хейзел стиснула кулаки.
— Мені. Підтримувати. Тебе?
Октавіан скинув тогу і повісив її на вівтар разом із ножем. Персі помітив сім ліній на Октавіановій руці — сім років у таборі, здогадався він. Знаком авгура була арфа — символ Аполлона.
— Усе ж таки, — сказав Октавіан до Хейзел, — я можу тобі допомогти. Буде прикро, якщо ці жахливі плітки не припинять поширюватися поміж людей... або, бороніть боги, виявляться правдою.
Персі сунув руку В кишеню І ВХОПИВ ручку. Цей тип погрожує Хейзел. Це очевидно. Один знак від Хейзел — і Персі вихопить Анаклузмос та подивиться, чи сподобається авгуру, коли погрожують йому.
Хейзел глибоко вдихнула. Її кулаки аж побіліли.
— Я про це поміркую.
— Чудово, — сказав Октавіан. — До речі, твій брат тут.
Хейзел завмерла.
— Мій брат? Навіщо?
Октавіан знизав плечима.
— Оце й мені цікаво, навіщо він узагалі тут вештається? Чекає на тебе біля храму вашого батька. Просто... не запрошуй його залишатись надовго. Він погано впливає на інших. А тепер, якщо не заперечуєте, я повинен продовжити пошуки нашого бідолашного зниклого друга Джейсона. Приємно було познайомитись, Персі.
Хейзел кинулась геть з павільйону, і Персі пішов за нею. Без сумнівів, він ще ніколи в житті так не радів нагоді забратися з храму.
Хейзел спускалася по схилу і лаялась латиною. Персі розумів не все, .але йому вдалось розрізнити «сина горгони», «жадну до влади зміюку» і декілька пропозицій стосовно того, куди б Октавіану засунути свого ножа.
