— Ненавиджу цього типа, — пробурмотіла вона англійською. — Якби моя воля...
— Його ж не оберуть претором, еге ж? — запитав Персі.
— Хотіла б я бути в цьому впевнена. В Октавіана багато друзів, більшість з яких він підкупив. Решта табору його боїться.
— Боїться цього чахлика?
— Не недооцінюй його. Рейна непогана, але якщо Октавіан матиме таку саму владу... — Хейзел здригнулась. — Ходімо до мого брата. Він захоче з тобою познайомитись.
Персі не сперечався. Йому хотілося познайомитись із цим загадковим братом, можливо, дізнатися щось про Хейзел — чия вона донька та яку таємницю приховує, наприклад. Персі не вірилось, що вона могла накоїти щось таке, через що слід відчувати провину. Хейзел здавалась занадто доброю. Проте Октавіан поводився так, наче мав на неї якийсь першокласний брудний компромат.
Хейзел відвела Персі до чорного склепу, вбудованого в бік пагорба. Біля нього стояв підліток у чорних джинсах і льотній куртці.
— Привіт! — покликала Хейзел. — Я привела друга.
Хлопець обернувся. Персі знову охопило химерне відчуття, наче вони вже зустрічалися раніше. Хлопчина був не менш блідим Ніж Октавіан, але відрізнявся від того темними очима та розпатланим чорним волоссям. Брат зовсім не був схожим на Хейзел. У нього на руці було срібне кільце у формі черепа, замість пояса — ланцюг, а чорна футболка розписана черепами. На ланцюгу висів абсолютно чорний меч.
Аише на мить, коли хлопець побачив Персі, він здався здивованим — навіть стривоженим, наче його наздогнали небезпечні переслідувачі.
— Це Персі Джексон, — промовила Хейзел. — Він гарний хлопець. Персі — це мій брат, син Плутона.
Хлопець опанував себе і простягнув руку.
— Приємно познайомитись, — промовив він. — Ніко ді Анжело.
Хейзел здавалось, що вона щойно познайомила між собою дві атомні бомби. І тепер чекала, яка з них вибухне першою.
До цього ранку її брат Ніко був наймогутнішим з-поміж усіх їй знайомих напівбогів. Решта в Таборі Юпітера бачила в ньому лише дивака-мандрівника, не більш загрозливого ніж фавни. Хейзел розуміла, що це не так. Вона не зростала з Ніко, навіть познайомилась із ним тільки нещодавно. Але розуміла, що він небезпечніший за Рейну чи Октавіана, чи, можливо, навіть за Джейсона.
А потім вона зустріла Персі.
Спочатку, коли Хейзел побачила, як він шкандибає вздовж шосе зі старою жіночкою на руках, то вирішила, що це замаскований бог. Дарма що він був побитим, брудним і горбився від виснаження, у нього була могутня аура. А ще він мав вроду римського бога — ці очі кольору морської хвилі й чорне волосся, що здіймалось на вітру.
Хейзел наказала Френкові не стріляти. Вирішила, що, можливо, боги їх випробовують. Вона чула подібні міфи: хлопчина зі старою жіночкою просять притулку, і коли нахабні смертні їм відмовляють — бум, їх перетворюють на бананових слимаків.
А потім Персі заволодів рікою і знищив горгон. Перетворив ручку на бронзовий меч. Змусив весь табір стурбовано промовляти «грекус».
Син морського бога...
Багато років тому Хейзел сказали, що її врятує нащадок Нептуна. Та чи справді Персі здатен зняти з неї прокляття? У це було важко повірити.
Персі та Піко потиснули руки. Вони з опаскою огледіли одне одного, і у Хейзел виникло бажання втекти. Якби ці двоє вхопились за свої чарівні мечі, сталась би катастрофа.
Зовні Ніко не справляв враження небезпечного. Худий та неохайний, у м’ятому чорному одязі. Його волосся, як завжди, виглядало так, наче він щойно підвівся з ліжка.
Хейзел пригадала їхню першу зустріч. Коли вона вперше побачила, як Ніко оголив той чорний меч, вона ледве не розсміялась. Він назвав його «стигійською сталлю» і зробив це з таким серйозним виразом обличчя, що виглядав сміховинно. Який з кістлявого блідого хлопчика воїн! Хейзел ні за що б не повірила, що вони родичі.
Досить швидко її ставлення до Ніко змінилось.
Персі насупив брови.
— Я... я тебе знаю.
Ніко теж нахмурився.
— Знаєш?
Він поглянув на Хейзел, сподіваючись на пояснення.
Хейзел завагалась. Щось таке дивне було в братовій реакції. Він щосили намагався поводитись невимушено, але Хейзел помітила, що, коли той уперше побачив Персі, на його обличчі промайнув спалах тривоги. Ніко знає Персі. Вона була впевнена в цьому. Навіщо тоді вдає протилежне?
Хейзел змусила себе заговорити.
— Е-е... Персі втратив пам’ять.
Вона розповіла братові все, що трапилось після того, як Персі опинився біля воріт.
— Тож, Ніко...— обережно продовжила вона, — я подумала... ну, ти всюди буваєш. Можливо, ти зустрічав таких напівбогів, як Персі, або...
Обличчя Ніко стало похмурішим за Тартар. Хейзел уявлення не мала чому, але натяк зрозуміла: не зараз.
— Ці новини про армію Геї, — промовив Ніко. — Ви попередили Рейну?
Персі кивнув.
— А хто ця Гея, до речі?
У Хейзел пересохло в роті. Варто їй було тільки почути це ім’я... І все, на що. вона була здатна, — втриматися, аби не впасти навколішки. Дівчина пригадала м’який і сонний жіночий голос, сяючу печеру і те відчуття, коли легені наповнюються нафтою.
