Чи це з твоєї волі образ твійЯвляється примарою щоночі.Розплющує мої дрімотні очі,Відгонить сон і нищить супокій?Чи це до мене шлеш ти свого духа, —Слугу й раба ревнивих підозрінь, —Щоб при мені він, як незрима тінь.Моїх учинків наглядав і слухав?О ні! Не досить любиш ти, щоб тимСебе й вночі тривожить без потреби.Це, біля мене ставши вартовим,Моя любов піклується про тебе,Щоб ти була щаслива уві сні —Комусь близька, для мене — в далині.<p>62</p>Гріх себелюбства — гріх моїх очей,Душі і тіла непростимий гріх.І лікування марне тут: ачейГріха не вирвати з грудей моїх.Отож і малював мій зір менеВродливцем пишним з голови до ніг.І серце вірило моє дурне,Що вродою усіх я перемігА в дзеркалі (лукавий фарисей!) —Подоба зморщена — моя чи ні?О грішне око! Як же хворий сейВсе бачене шельмує в маячні.Тебе повсюдно в серці я несу,Тож око й віддає твою красу.<p>63</p>Настане час, коли мою любов,Так, як мене, зігнуть додолу роки,І в жилах юна охолоне кров,І ляжуть зморшки на чоло глибокі;Твій ранок ступить на нічний поріг,І меркнути почнуть весняні шати,І всі скарби, що ранок їх беріг,Не будуть більше золотом блищати.Про час отой фортеця в мене є,Де слова мідь, певніша від гармати,Здола красу, як не життя твоє,Від часу згубного охороняти.Твоя фортеця — чорні ці рядки,І врода в них переживе віки.<p>64</p>Дивлюсь, як нищівна́ потуга літКрасу віків змітає і корони.Одвічні вежі, мармур і граніт, —Ніщо не зна від смерті охорони.Щодня ненатлий океан в злобіПрибоєм землю пожира багату,І суша, з морем ставши на двобій,Вирівнює здобутками утрату.Дивлюсь — одні держави піднялись,А ті уже дійшли свого розвалу.І страшно думати, що смерть колисьЛюбов мою зруйнує нетривалу.Ці мислі чорні прирекли менеНа сум за тим, що скоро промайне.<p>65</p>Мідь і граніт, земля і океаниНе вистоять під натиском часу.Тож як твою оборонить красу,Тендітна квітко, витворе весняний?Проти облоги войовничих днівЧи може встояти дихання літа,Коли в покорі никне міць граніту,Нікчемна перед пащею віків?О скорбна думо, марення безсиле!Для свіжості земної красотиХто може сховище тривке знайти,Щоб від часу спасти обличчя миле?Та над сторіччями краса твояЗ мого чорнила, може, засія.<p>66</p>
