— Я тут! — крикнув матрос із-за ящиків з фруктами на кормі. — Як поживаєш, Томе? Чи справді радий нас бачити?
— Завжди радий, приятелю. У вас є грог, так? — сміявся той, закріпивши швартови.
Старий двигун пихкав і тріщав, коли катер підходив до причалу, наповнюючи повітря густими випарами дизельного палива. Була середина червня, і з часу появи дитини сім тижнів тому катер прибув уперше.
— Підвісна переправа готова. Лебідка теж.
— Ого, Томе, ти швидко впорався! — вигукнув Ральф. — Хіба ми кудись поспішаємо? Це великий день. Ми можемо не квапитися. До того ж повинні відсвяткувати народження нової людини! Моя Гільда надавала мені купу речей для маленької, і не тільки вона, а ще горді бабуся й дідусь.
Коли Ральф піднявся трапом, він міцно обійняв Тома.
— Вітаю, синку! Це просто чудово. Особливо після всього, що сталося раніше.
Блуї продовжив:
— Молодець! Ма передає вітання.
Том опустив очі.
— Дякую! Дуже дякую! Мені приємно.
Коли вони йшли стежиною вгору, то побачили Ізабель. Ззаду виднілися випрані підгузки, немов сигнальний прапор, що майорить на свіжому вітрі. Кілька пасом вибилися з її щойно підібраного волосся.
Ральф підняв руки, підійшовши до жінки.
— Ну, навіть передати не можу. Ніщо, крім малятка, не змусить жінку так розквітнути. Твої щоки палають, волосся сяє, як і в моєї Гільди після народження кожної нашої дитини.
Ізабель зашарілася від компліменту і швидко чмокнула старого. Вона поцілувала і Блуї, котрий, схиливши голову, пробурмотів:
— Вітаємо, пані Шерборн!
— Заходьте всі сюди. Чайник закипів, і я спекла пиріг.
Вони сиділи за старим столом, Ізабель постійно кидала погляд на дитину, яка спала в плетеному кошику.
— У Партаґезі про вас говорять усі жінки. Народити дитину без допомоги лікаря. Звичайно, для дружини фермера це не є чимось особливим: Мері Лінфорд сказала, що колись вона народила трьох без сторонньої допомоги. Але в місті всі вражені. Я сподіваюся, Том хоч якось допоміг?
Пара переглянулася. Том збирався щось сказати, однак Ізабель взяла його за руку й міцно стиснула її.
— Він був чудовий. Я не могла і мріяти про кращого чоловіка. — У її очах блищали сльози.
— Як я бачу, вона справжня красуня, — сказав Блуї.
Але з-під пухнастої ковдри виднілося лише маленьке обличчя в чепчику.
— У неї Томів ніс, правда? — озвався Ральф.
— Ну… — вагався Том. — Не впевнений, що мій ніс пасуватиме дівчинці!
— Розумію! — усміхнувся Ральф. — Так, пане Шерборне, друже, мені потрібен твій автограф на формах. Давай зробимо це зараз.
Том із полегшенням підвівся із-за столу.
— Гаразд! Ходімо в офіс, капітане Еддикоте, сер, — мовив він.
А Блуї воркував над кошиком.
Молодий чоловік поліз у ліжечко, дістав брязкальце й стряснув ним перед дитиною, яка вже прокинулася.
Вона пильно дивилась, і він знову стряснув ним.
— Ти щаслива, в тебе є чудове срібне брязкальце! Ідеально пасує принцесі. Я ніколи не бачив нічого настільки прекрасного! Янголи на сріблі, і все таке… Янголи для янгола… І твоя пухнаста ковдра — чудова…
— О, вони залишилися від… — голос Ізабель затремтів, — від…
Блуї почервонів.
— Вибачте! Не варто було. Я… Краще допоможу розвантажувати. Дякую за пиріг! — сказавши це, молодий чоловік вийшов з кухні.
