— Ви маєте цілковиту слушність, дорогий Спілете, — урвав його інженер, — це давно варто було зробити; а втім, якщо я й помилився, то похибка не повинна перевищувати п’яти градусів довготи чи широти.
— Хто його знає… — не здавався журналіст. — Хто його знає, може, ми набагато ближче до землі, де живуть люди, ніж досі нам здавалося?
— Завтра дізнаємось, — відповів Сайрес Сміт. — Коли б менше роботи, через яку я не мав і хвилини вільного часу, ми давно вже знали б це.
— Та що там балакати! — знову встряв Пенкроф. — Пан Сайрес надто вчений чоловік, щоб помилитися, і якщо острів сам не з’їхав із свого місця, то й тепер перебуває там, де він його поставив!
— Завтра побачимо.
Наступного дня, узявши секстан, інженер зробив нові розрахунки координат острова і отримав уточнені результати.
Першого разу він одержав такі приблизні дані розташування острова Лінкольна:
Західна довгота — від 150° — до 155°,
південна широта — від 30° — до 35°.
Наступні цілком точні розрахунки дали:
західна довгота — 150°30΄,
південна широта — 34°57΄
Отож, попри недосконалий спосіб першого вимірювання, Сайрес Сміт у своїх попередніх обчисленнях помилився менше ніж на п’ять градусів.
— Тепер ми маємо не лише секстан, а й атлас, — не заспокоювався Гедеон Спілет, — подивімося, дорогий Сайресе, де точно розташований наш острів.
Герберт приніс атлас, виданий, напевне, у Франції, — всі назви було надруковано там по-французькому.
Розгорнули карту Тихого океану; інженер із циркулем в руці уже намірився нанести острів на карту.
Раптом циркуль завмер у нього в руці, і він вигукнув:
— Але ж у цій частині Тихого океану є ще один острів!
— Острів?! — крикнув Пенкроф.
— Очевидно, це і є наш острів? — запитливо сказав Гедеон Спілет.
— Ні, — відповів інженер. — Цей острів розташований на сто п’ятдесят третьому градусі довготи і тридцять сьомому градусі одинадцятій мінуті широти, на два з половиною градуси західніше і на два градуси південніше острова Лінкольна.
— Що ж це за острів? — запитав Герберт.
— Острів Табор.
— Він великий?
— Ні, це маленький острівець, що загубився у Тихому океані, на який, можливо, ніколи ніхто й не висаджувався!
— От і добре, а ми висадимося! — мовив Пенкроф.
— Ми?
— Так, пане Сайресе. Ми збудуємо палубне судно, і я беруся ним керувати, А на якій ми відстані від острова Табор?
— Приблизно за сто п’ятдесят миль на північний схід, — відповів Сайрес Сміт.
— За сто п’ятдесят миль! Хіба ж це відстань? Та за ходового вітру ми там будемо через дві доби!
— Для чого нам туди пливти? — запитав журналіст.
— Хтозна. Треба ж подивитися на нього.
І колоністи вирішили збудувати судно й вийти в море у жовтні, коли знову потепліє.
Коли Пенкрофові спадало щось на думку, він не заспокоювався, поки не доводив задуманого до кінця. Тепер йому схотілося відвідати острів Табор, і хоча судно мало бути досить великим, довелося його будувати.
З морякової згоди інженер накреслив його проект.
Довжина судна мала дорівнювати тридцяти п’яти футам, ширина — дев’яти футам; це надало б йому значної швидкохідності, якби вдалися обводи й не було надмірної осадки, що не повинна перевищувати шести футів; проте, щоб судно мало добру остійність, воно повинне сидіти досить глибоко у воді. Палубу вирішили настелити суцільну, від носа до корми і, зробивши у ній два люки, обладнати дві каюти, розділені водонепроникною перебіркою; оснастити судно як великий шлюп — косим гротом, фоком, брі-фоком, топселем і клівером, тобто з парусами, якими легко керувати, маневрувати під час шторму або йти круто проти зустрічно-бокового вітру. Крім того, вирішили збудувати його корпус із високим надводним бортом, дошки зовнішньої обшивки з’єднувати впритул, а не накладати одну на одну, обшивку судна дійшли згоди приганяти до фальшивих шпангоутів, а потім кріпити до набору судна.
З якого ж дерева будувати судно? З береста чи з сосни? Тих і тих не бракувало на острові. Зупинилися на сосні, щоправда, це дерево, як кажуть теслі, скіпке, зате його легко тесати, до того ж сосна так само, як і берест, не боїться води.
Продумавши все до дрібниць, колоністи вирішили, що судно будуватимуть тільки Сайрес Сміт і Пенкроф, адже до весни лишалося ще цілих півроку. Гедеон Спілет і Герберт, як і досі, ходитимуть на полювання, а Наб і його помічник дядечко Юп і далі виконуватимуть доручені їм хатні обов’язки.
