У чому перевага РНК-вакцин? Насамперед у тому, що РНК-вакцини легше розробляти та виробляти. Для їхнього створення вже не потрібен збудник, достатньо тільки знати його геном.
Друга перевага — РНК-вакцини безпечніші. Не те щоб інші були небезпечними, просто традиційні вакцини з фрагментів збудника іноді можуть містити достатньо матеріалу, щоби спричинити хворобу. Таке буває вкрай рідко — один випадок на мільйони доз, — але все ж буває. З РНК-вакциною нічого такого ніколи не відбудеться. Молекула РНК надзвичайно тендітна. Вона опиняється в клітині, рибосоми за її інструкцією продукують чужорідний білок, білок зумовлює реакцію імунної системи, після чого РНК підлягає руйнуванню та виведенню з організму впродовж щонайбільше 72 годин. Молекула РНК навіть не наближається до ядра клітини — органели, у якій заховано ДНК. Вона не здатна змінювати ДНК, бо призначена для іншого — доправляти генетичну інформацію з ядра до рибосом, а не навпаки.
Якби вчені раптом навчилися змінювати ДНК в усіх клітинах тіла, ін’єкційно вводячи пацієнту РНК-інструкції, це стало би переворотом у медицині. Автори відкриття того ж року отримали б Нобелівську премію, а сама технологія дала би змогу навіки забути про всі генетичні захворювання, зокрема й рак. Проте цього не станеться. І не станеться з тієї причини, що рибонуклеїнова кислота не може сама собою вбудовуватися в ДНК. Відповідно перейматися тим, що РНК-вакцини пошкодять геном, щонайменше нерозумно.
Запеклих антивакцинаторів, які розповсюджують маячню про те, що вакцини спричиняють аутизм чи змінюють ДНК, насправді не так і багато. Значно більше людей (і серед них чимало таких, які загалом усвідомлюють важливість імунізації) відмовляються вакцинуватися через те, що наявні вакцини начебто недостатньо протестовані. У цьому немає нічого поганого. Це окей, що ми сумніваємось і намагаємося залишатися критичними. Це нормально, коли ми запитуємо: чому я маю довіряти розробникам вакцини? Чи радше тим органам, які ці вакцини сертифікують.
Отже, як ми можемо бути впевнені в безпечності вакцини?
Клінічні випробування будь-якого лікарського препарату, й вакцини зокрема, складаються з трьох етапів. Перший передбачає оцінювання токсичності. Вакцину вводять невеликій кількості добровольців із метою встановити безпечну дозу. До випробування залучають молодих й абсолютно здорових добровольців.
Другий етап значно масштабніший. Дослідники перевіряють ефективність вакцини, тобто з’ясовують, чи на неї взагалі може бути імунна реакція. На цьому етапі працюють із сотнею добровольців різних статей і віку. Серед них шляхом випадкового добору формують групу, учасники якої замість вакцини отримують плацебо. Це роблять, щоб гарантувати невипадковість результатів і їхню незалежність від психотерапевтичного ефекту. Фармацевтичні компанії називають другий етап «кладовищем препаратів», оскільки дві третини експериментальних ліків закінчують на ньому свій шлях.
Під час третього етапу вакциною щеплюють тисячі добровольців у різних країнах із метою виявити можливі побічні ефекти й упевнитися, що вакцина придатна для застосування різними групами населення. Під час випробувань ані добровольці, ні вчені, які проводять дослідження, не знають, кого щеплюють вакциною, а кого плацебо. Це так зване подвійне сліпе дослідження, що дозволяє уникнути упереджень у трактуванні результатів. На основі одержаних результатів роблять висновки про ефективність вакцини. Й лише після цього препарат сертифікують і випускають на ринок.
Важливо розуміти, що й самі дослідження, й аналіз накопичених даних виконують незалежні групи фахівців, які жодним чином не пов’язані з фармацевтичними компаніями та не зацікавлені в комерційній реалізації вакцин. Наприклад, в Америці це фахівці Центру контролю і профілактики хвороб та Управління санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів. У Європі за сертифікацію нових препаратів відповідає Європейська агенція з лікарських засобів. Усі ті чудові ліки, які щодня рятують тисячі людей — інсулін, антибіотики, вакцина проти віспи, вакцина проти поліомієліту, препарати для хімієтерапії тощо, — всі їх було створено, протестовано та сертифіковано в такий спосіб.