Немає даних про: Альфреда Напіра Бланшарда (!), Девіда Коена, Фредеріка Дімінга, Джорджа Хатчінсона (Бр.), Джейкоба Леві, Френсіса Томпсона, Френсіса Тамблті.
Коментарі: – усі жертви відвідували паб "Десять Дзвонів" (і напивалися там) - можливо, що вбивцею може бути жінка або чоловік, який переодягнувся у жінку - після 9 листопада вбивства припинилися - він помер (загинув), пішов, був замкнений (в'язниця, лікарня, морг тощо - перевірте), покінчив життя самогубством?} 1890
Більшість даних отримано з веб-сайту CASEBOOK: http://www.casebook.org/, але не всі вони були надані точно – вони були виправлені на основі інших джерел, а деякі з них розглядалися як джерело для створення літературної фікції.
ВІД ПЕРЕКЛАДАЧА
Ще коли я перший раз прочитав цю книжку, мене хвилювало питання: а хто такий цей Мельхіор Медар? Після довгих-довгих пошуків у Неті вдалося знайти (лише на одному сайті ("Суб'єктивно про книжки" - https://www.subiektywnieoksiazkach.pl/) таке: "Мельхіор Матеуш Медар, народжений в 1964 році за кордоном, а саме в Сен-Венсан-ла-Командері, син Марти. Після повернення до Польщі автор працював в академічному середовищі. Зараз він керує власною французькою пивною і займається літературою". І більше про автора нічого... Про саму книжку написано так: "Варшава ХІХ століття – це місто, повне контрастів. Під російським пануванням воно стало, з одного боку, промисловим районом, що швидко розвивається, і своєрідним вікном у світ для Російської імперії, а з іншого — містом, сповненим біди і крайніх злиднів його мешканців. Ретро-кримінал цього періоду повинен правдиво відображати реалії того часу. На щастя, автор "Царської рокіровки" усвідомлював цю залежність і своєю книгою запрошує читача відвідати Варшаву, яку ви вже ніколи не впізнаєте". І справді, це вірно, бо іноді від патоки російськомовних ретро-детективів аж нудить, а від "хрусту французької булки" закладає вуха. Не можна сказати, що Авторові все вдалося: рваний ритм, деякі сцени просто притягнуті за вуха (наприклад, опис лесбійського сексу), "дегустація" грузинських вин може призвести гурманів до зупинки серця; а от "пасхалки" приємно лоскочуть вдумливого і знаючого читача: Акакій Башмачкин, лавка Вокульського, Чхартішвілі (!!!), збереження духу ранніх книжок Б. Акуніна про Фандоріна. Саме тому я і взявся за переклад. Маю надію, що Читачу ця книжка сподобається.
І величезне спасибі Людмилі Марченко за редагування.
КІНЕЦЬ
