Ось і сам «Лебідь», чавунно-сірий у тепловій броні, яка згорить під час пробивання атмосфери. Далі корабель полине, сяючи своєю обшивкою, що відбиває всі види радіації. Але ніхто не побачить його таким розкішним, крім роботів-астрономів, які стежитимуть за польотом. Ці автомати дадуть людям лише фотографію світної точки. На Землю повернеться корабель, покритий окалиною, з борознами і воронками від вибухів дрібних метеоритних часток. Але «Лебедя» не побачить ніхто з присутніх тут людей: їм не прожити сто сімдесят два роки, чекаючи повернення експедиції. Сто шістдесят вісім незалежних років подорожі і чотири роки дослідження на планетах, а для мандрівників усього близько вісімдесяти років.
Дар Вітру, з його родом занять, не дочекатися навіть прибуття «Лебедя» на планети зеленої зірки. Як і в минулі дні вагань, Дар Вітер захопився сміливою думкою Рен Боза і Мвена Маса. Хай дослід їх не вдався, хай це питання, що зачіпає фундамент космосу, ще далеке від розв’язання, хай воно виявиться помилковою фантазією. Ці безумці — гіганти творчої думки людства, бо навіть у запереченні їхньої теорії і досвіду знання людей надзвичайно збагатяться.
Дар Вітер, замислившись, мало не спіткнувся об сигнал зони безпеки, звернув і помітив біля підніжжя саморухомої вежі телепередачі знайому постать. Куйовдячи непокірне руде волосся і мружачи гострі очі, до нього прямував Рен Боз. Сітка тонких, ледве помітних шрамів вмінила обличчя фізика, зібравши його зморшками страждальницького напруження.
— Радий бачити вас здоровим, Рен!
— Ви мені дуже потрібні! — Рен Боз подав Дар Вітру маленькі руки, усіяні ластовинням.
— Що ви тут робите задовго до вильоту?
— Я проводжав «Аеллу» — для мене дуже важливі дані з гравітації такої важкої зірки. Узнав, що ви прийдете, і лишився…
Дар Вітер мовчав, чекаючи пояснень.
— Ви повертаєтеся на обсерваторію зовнішніх станцій на прохання Юнія Анта?
Дар Вітер кивнув.
— Ант останнім часом записав кілька нерозшифрованих прийомів по Кільцю…
— Щомісяця приймають повідомлення поза звичайним часом інформації. І момент увімкнення станцій пересувається на дві земні години. За рік перевірка проходить земну добу, за вісім років — усю стотисячну галактичної секунди. Так заповнюються пропуски в прийомі космосу. За останнє півріччя восьмирічного циклу почали надходити, безсумнівно, дуже далекі, незрозумілі нам повідомлення.
— Мене вони дуже цікавлять, і прошу взяти мене, аби допомагати вам у роботі.
— Краще допомагатиму вам я. Записи пам’ятних машин проглянемо разом.
— І Мвен Мас?
— Звичайно!
— Вітре, це чудово! Мені страшенно ніяково після злощасного досліду — я такий винний перед Радою!.. Але з вами мені легше, хоча ви і член Ради, і колишній завідуючий і не радили робити дослід…
— Мвен Мас теж член Ради.
Фізик подумав, щось пригадав і тихо засміявся.
— Мвен Мас — він… відчуває мої думки і намагається втілити їх у конкретність.
— Чи не в цьому втіленні ваша помилка? Рен Боз насупився і перевів розмову:
— Веда Конг теж прибуде сюди?
— Так, я жду її. Ви знаєте, що вона мало не загинула, досліджуючи печеру — склад стародавньої техніки, де виявились замкнутими стальні двері.
— Нічого не чув.
— А я забув, що ви так глибоко не цікавитесь історією, як Мвен Мас. Уся планета висловлює свої припущепня з приводу того, що може бути за дверима. Мільйони добровольців пропонують свою участь у розкопках. Веда вирішила передати питання в Академію Стохастики і Передбачення Майбутнього.
— А Евда Наль не приїде сюди?
— Ні, не зможе.
— Багато хто буде засмучений. Веда дуже любить Евду, а Чара просто віддана їй. Ви пам’ятаєте Чару?
— Це така… схожа на пантеру?..
Дар Вітер підняв руки, удавано обурюючись.
— Цінитель жіночої краси! А втім, я щоразу повторюю помилку, на яку страждали люди минулого, що нічогісінько не розуміли в законах психофізіології та спадковості. Завжди хочу бачити в інших усе таким, як я розумію і почуваю.
— Евда, як і всі на планеті, — не підтримав самопокаяння Рен Боз, — стежитиме за вильотом.
Фізик показав на ряди високих триніжок з камерами для білого, інфрачервоного і ультрафіолетового прийому, що півкільцем розмістилися навколо зорельота. Різні групи променів спектра в кольоровому зображенні змушували екран дихати справжнім теплом і життям так само, як обертонні діафрагми[26]знищували металічний відзвук у передачі голосу.
Дар Вітер подивився на північ, звідки, важко перевалюючись, сунули перевантажені людьми автоматичні електробуси. З першої машини вискочила і бігла, плутаючись у траві, Веда Конг. Вона з розгону кинулась на широкі груди Дар Вітра так, що її довгі, заплетені по боках голови і спущені коси злетіли йому на спину.
Дар Вітер легенько відштовхнув Веду, вдивляючись у безмірно дороге обличчя з відтінком чогось нового, чого надавала їй, очевидно, незвичайна зачіска.
— Я грала для дитячого фільму північну королеву Темних століть і ледве встигла переодягнутися, — пояснила, трохи задихавшись, молода жінка. — Не лишилося часу змінити зачіску.
