Дуже гарна величезна галактика НГК 4565 в сузір’ї Волосся Вероніки. На відстані семи мільйонів парсеків її видно ребром. Нахилена в один бік, мов ширяючий птах, галактика широко розкидає в сторони свій, очевидно складений із спіральних гілок, тонкий диск, а в центрі дуже сплющеною кулею палає ядро, що здається густою світною масою. Виразно видно, наскільки плоскі зоряні острови, — галактику можна порівняти з тонким колесом годинникового механізму. Краї колеса невиразні, ніби розчиняються в бездонній темряві простору. На такому ж краю нашої Галактики перебував Сонце і крихітна пилинка — Земля, яка зчеплена силою знання з безліччю населених світів і розкинула крила людської думки над вічністю космосу.
Мвен Мас перемкнув датчик на найцікавішу для нього галактику НГК 4594 із сузір’я Діви, яку так само було видно в площині її екватора. Ця галактика, віддалена на десять мільйонів парсеків, скидалася на товстелезну лінзу палаючої зоряної маси, огорнуту шаром світного газу. По екватору лінзу перетинала товста чорна смуга — згусток темної матерії. Галактика здавалася таємничим ліхтарем, що світив з безодні.
Які світи ховалися там, у її сумарному випромінюванні, яскравішому, ніж в інших галактик, що досягало в середньому спектрального класу Ф? Чи є там жителі могутніх планет, чи б’ється так само, як у нас, думка над таємницями природи?
Мвен Мас стискав кулаки від того, що велетенські зоряні острови мовчали. Він розумів, яка це величезна відстань — до цієї галактики світло лине тридцять два мільйони років! На обмін сполученнями треба шістдесят чотири мільйони років!
Мвен Мас покрутив котушки, і на екрані серед поодиноких і тьмяних зірок спалахнула велика, яскрава і округла пляма світла. Неправильна чорна смуга розсікала пляму навпіл, відтіняючи сяючі вогненні маси по обидва боки чорноти, яка розширювалася на кінцях і затемнювала велике поле горючого газу, що кільцем охоплював яскраву пляму. Такий був одержаний завдяки неймовірним хитрощам техніки знімок галактик, які стикаються в сузір’ї Лебедя. Це зіткнення гігантських галактик, розмірами таких, як наша або як туманність Андромеди, було давно відоме як джерело чи не найпотужнішого радіовипромінювання в доступній нам частині всесвіту. Колосальні газові струмені, що рухалися з величезною швидкістю, породжували електромагнітні поля такої неймовірної потужності, що вони посилали в усі кінці всесвіту звістку про титанічну катастрофу. Сама матерія відправляла цей сигнал біди радіостанцією потужністю в квін-тильярд, або тисячу квінтильйонів кіловат. Але відстань до галактик була така велика, що сяючий на екрані знімок показував їхній стан багато мільйонів років тому. Який вигляд мають тепер галактики, що проходять одна крізь одну, ми побачимо через стільки років, що не відомо, чи проіснує людство так неймовірно довго.
Мвен Мас схопився і так уперся руками в масивний стіл, що аж суглоби захрустіли.
Терміни пересилань протягом мільйонів років, недоступні для десятків тисяч поколінь, що означали вбивче для свідомості «ніколи» навіть для найвіддаленіших потомків, могли б зникнути від помаху чарівної палички. Ця паличка — відкриття Рен Воза та їх спільний експеримент.
Неймовірно далекі точки всесвіту будуть на відстані простягнутої руки!
