Гордон Браун висловив співчуття сім’ям науковців і пообіцяв, що докладе всіх зусиль, щоби відшукати тих, хто скоїв варварське вбивство, та притягнути їх до відповідальності. Водночас Браун жорстко розкритикував Перу, звинувативши владу країни в бездіяльності. «Про те, що у них [в експедиції Холбрука — Д. Т.] проблеми, стало відомо ще півтора місяці тому. І що за цей час зробили перуанці? Нічого! Рятувальники пальцем об палець не вдарили, щоб з’ясувати місцезнаходження сера Пола та його людей. Навіть зараз, після виявлення трупів, місцева влада не вжила жодних заходів для того, щоб по гарячих слідах перехопити злочинців», — сказав прем’єр-міністр.
Втім, є й інша думка. Високопоставлений чиновник із Міністерства закордонних справ Британії, який побажав лишитися неназваним, у розмові з журналістом «Daily Mail» заявив, що британські нападки на Перу мають на меті одне: приховати власне безсилля. «Сер Пол подався у найбільш важкодоступні ліси на планеті. Він знаходився за сотні кілометрів від найближчого житла, схований під непроникним покровом тропічного лісу. Можна як завгодно довго звинувачувати перуанців, але річ у тім, що ми не боги. Ми забуваємо, що навіть найсучасніша техніка має чіткі обмеження. Щоб урятувати людей, недостатньо спорядити по них гелікоптер. Їх потрібно спочатку знайти, а для цього знадобляться шість, вісім, може, навіть дюжина гвинтокрилих машин. Де їх узяти? В Пуерто-Мальдонадо немає жодної. Та навіть якби були, сер Пол забрів надто далеко. Вертольоти мають певний радіус дії. Їм довелося б заправлятись у Пуерто-Мальдонадо, летіти до ймовірного місця знаходження експедиції, кружляти там і миттю повертатись, інакше вони зваляться посеред сельви без пального. Ви мусите розуміти: на планеті є місця, як-от Еверест, Південний полюс чи Мадре-де-Діос, попершись куди, вам не варто чекати на рятувальний гелікоптер… Навіть якби біля Ліми стояв увесь військово-морський флот Її Величності, навряд чи ми могли б щось удіяти», — стверджує чиновник.
Нагадаємо, сер Пол Холбрук півроку тому вирушив у джунглі Мадре-де-Діос на південному сході Перу на пошуки рудобородого тіті, рідкісного й донині офіційно не відкритого представника приматів, якого…
Свіжі подробиці резонансного «повернення» групи Холбрука заганяють слідчих у глухий кут. Чергове відкриття додало заплутаній історії таємничості.
Учора стало відомо, що принаймні чотири із тринадцяти тіл, які уранці 22 липня 2008 року прибило течією до пристані селища Пуерто-Мальдонадо, — це тіла не учасників експедиції Холбрука. Про це на прес-конференції поінформував аташе британського посольства в Лімі Кліффорд Страттон. Серед невідомих тіл — два тіла білих, одне представника негроїдної раси й одне азіата, найімовірніше, китайця. Відомо, що в групі Холбрука на момент відплиття з Пуерто-Мальдонадо було лише двоє білих: австралійський ентомолог Кетрін Муні та сам сер Пол, чиї тіла наразі перебувають у міському морзі та будуть відправлені рідним найраніше через два тижні. Решта учасників — це місцеві індіанці мачігуенга. Їхню точну кількість донині не встановлено, та вже зараз зрозуміло, що частина мачігуенга досі лишається в джунглях.
Цілком випадково того самого дня пощастило ідентифікувати одного зі сторонніх. Це італійський мандрівник Лука Молінарі, що зник безвісти влітку 2002-го в джунглях штату Акре на крайньому заході Бразилії, майже за півтисячі кілометрів від останнього визначеного місця перебування групи Холбрука[15]. Синьйор Молінарі не мав наукового ступеня, він був радше авантюристом, який нишпорив уздовж Ріо-Пурус у пошуках легендарного загубленого міста інків Паїтіті, яке іноді ототожнюють з Ельдорадо. Судячи зі стану небіжчика, Молінарі був у доброму здоров’ї протягом п’яти років після того, як його припинили шукати.
Імена інших трьох незнайомців з’ясовують.
Ще одна цікава деталь. Серед документів, які знайшли на плотах разом із небіжчиками, — здебільшого карти, описи кількох нових видів, а також закордонні паспорти Холбрука та Муні, — опинилося водійське посвідчення на ім’я Ґуннара Іверса. Нам вдалося зв’язатись і поговорити з власником документа. Ґуннар Іверс виявився маловідомим шведським художником. Йому 67, останні кілька років він проживає в Амстердамі. Ґуннар здивувався, почувши, що його водійське посвідчення припливло із джунглів разом із трупом сера Пола (о так, звісно, він чув про експедицію). За його словами, він ніколи не був у Мадре-де-Діос і навіть не наближався до Пуерто-Мальдонадо, а посвідчення загубив 2003-го під час візиту до Перу, де відвідував лише лінії Наски та Мачу-Пікчу. Старий швед не уявляє, як його водійська посвідка втрапила на пліт до сера Пола чи до тих людей, що цей пліт спускали.
