Робін, вражена раптовим здогадом, придивилася до полиць. Вона згадала, як ховала підслухові пристрої в коробці «Тампаксу», поклавшись на бридливе невігластво й відразу, з якими більшість чоловіків ставиться до всього, пов’язаного з менструацією. Її очі швидко пробіглися початими пляшками дешевого шампуню, старим тюбиком очищувача, брудною губкою, дешевими дезодорантами, розпатланими зубними щітками у тріснутому горнятку. Обережно — бо все стояло дуже щільно — Робін витягнула маленьку коробку, де знайшовся тільки один тампон. Уже ставлячи коробку на місце, вона помітила кутик якогось згортка, завинутого в поліетилен і запханого між очищувачем і пляшкою фруктового гелю для душу.
З тремом збудження вона потягнулася до знахідки й обережно видобула білий поліетиленовий згорток з-поміж пляшок, намагаючись нічого не перекинути.
Хтось загупав по дверях.
— Ще хвильку! — гукнула у відповідь Робін.
У згортку виявилися дві великі прокладки у власній неромантичній обгортці («Для дуже рясних виділень»): такі дівчині важко сховати, особливо в короткій сукні. Робін витягнула прокладки. Перша була абсолютно звичайна. Однак коли Робін зігнула другу, то почула тихий шурхіт чогось щільного. З дедалі сильнішим збудженням Робін покрутила прокладку і побачила, що її надрізали — вочевидь, бритвою. Встромивши пальці у схожий на вату наповнювач, Робін намацала складений аркуш цупкого паперу, витягнула і розгорнула.
Це був такий самий папір для листів, як і той, на якому Кінвара написала свою прощальну записку. Згори аркуша — ім’я
«Чизвелл», під ним — тюдорівська ружа, мов краплина крові. На аркуші надряпано кілька слів і фраз тим самим виразним битим почерком, який Робін так часто бачила у приймальні Чизвелла; одне слово посередині сторінки обведено кілька разів.
Ледве дихаючи від збудження, Робін дістала мобільний, кілька разів клацнула записку, тоді згорнула її, вклала у прокладку і повернула згорток на його місце на полиці. Спробувала змити воду, але унітаз так забився, що вода в ньому тільки загрозливо піднялася. Недопалок калатався у вирі паперу.
— Вибач,— сказала Робін, відчиняючи двері.— Унітаз забився.
— Та нічо’,— відповіла п’яна й нетерпляча дівчина під дверима,— в раковину посцю.
Вона пропхалася повз Робін і ляснула дверима.
Джиммі так і стояв у коридорі.
— Гадаю, мені час іти,— сказала йому Робін.— Я насправді зайшла дізнатися, чи є вільна кімната, але мене випередили.
— Шкода,— легковажно відповів Джиммі.— Приходь якось на зібрання. Нам не завадить трохи північного духу.
— Ага, мабуть,— відповіла Робін.
— Що «мабуть»?
Це прийшла Флік з пляшкою «Будвайзеру».
— Мабуть, прийде на зібрання,— відповів Джиммі, дістаючи з пачки нову цигарку.— Ти була права, це дівчина серйозна.
Джиммі притягнув Флік до себе, притиснув, поцілував у маківку.
— Вона така,— зі щирою теплотою заусміхалася Флік, обіймаючи Джиммі за пояс.— Приходь на наступне зібрання, Боббі.
— Так, мабуть,— відповіла Боббі Канліфф, донька профспілкового голови, попрощалася, пропхалася геть з коридору, спустилася холодними сходами.
Навіть видовище й запах одного з підлітків у чорному, який рясно блював на тротуарі під центральним входом, не потьмарило тріумфу Робін. Несила чекати! Вона повідомленням відіслала Страйкові фотографію записки Джаспера Чизвелла і помчала на автобусну зупинку.
Запевняю вас, міс Вест, ви взяли геть не той слід.
Страйк заснув на нерозібраному ліжку у своїй квартирі на горищі, повністю одягнений, з незнятим протезом. На грудях у нього лежала картонна папка з матеріалами по справі Чизвелла, яка злегка вібрувала під його хропіння. Страйкові снилося, що рука в руці з Шарлоттою він іде порожнім Чизвелл-гаузом, який вони купили разом. Висока, струнка, прегарна, Шарлотта більше не була вагітна. За нею линув шлейф «Шалімару» і чорного шифону, але спільне щастя потроху розсіювалося серед вогкого холоду обшарпаних кімнат, що ними вони блукали. Звідки прийшло таке необачне, донкіхотське рішення — купити цей пронизаний протягами будинок з облізлими стінами і дротами на стелі?..
Гучне «дз-з» повідомлення рвучко підняло Страйка з цього сну. Якусь мить він усвідомлював, що повернувся до кімнати на горищі й не є ані власником Чизвелл-гаузу, ані коханцем Шарлотти Росс, а тоді намацав телефон (на якому лежав), чекаючи, що повідомлення — від Шарлотти.
Помилився: сонно вдивившись в екран, він побачив ім’я Робін, а була ж перша година ночі. На мить забувши, що Робін ходила на вечірку до Флік, Страйк похапцем сів. Картонна папка зіслизнула з його грудей, аркуші з неї розлетілися по підлозі, а Страйк напружив каламутні очі, вдивляючись, що там йому надіслала Робін.
— Щоб мене навпаки видрюкали.
Не зважаючи на розкидані під ногами папери, він передзвонив.
