5.
Трохи подумавши, Страйк дописав ще один пункт:
7.
Потім Страйк навів лад у папці Чизвелла, викинув уміст переповненої попільнички у смітник, ширше відчинив вікно, впускаючи холодне свіже повітря, і пішов у туалет, почистив зуби, вимкнув світло і повернувся до спальні, де так і жевріла самотня лампа.
Утома й пиво послабили його захист, і спогади, що їх Страйк хотів би поховати, пробралися у свідомість. Роздягаючись і знімаючи протез, він раз у раз повертався до кожного слова, яке сказала йому Шарлотта за тим столиком на двох у «Франко», пригадував вираз її зелених очей, аромат «Шалімару», що долинав до нього крізь часниковий дух ресторану, її тонкі білі пальці, що гралися хлібом.
Страйк заліз у ліжко між холодні простирадла і, заклавши руки за голову, лежав і дивився в морок. Він і хотів би лишитися байдужим, але насправді його самолюбство роздулося на думці, що
Шарлотта читала про всі справи, на яких він зробив собі ім’я, що думала про нього в ліжку з чоловіком. Однак здоровий глузд і досвід уже закасали рукави, готуючись робити професійний розтин розмови по пам’яті й ретельно видобувати непомильні ознаки непозбувного Шарлоттиного бажання шокувати, її невситимого потягу до конфлікту.
Втеча від чоловіка-аристократа і новонароджених дітей до знаменитого детектива з однією ногою стане, понад сумнів, вершиною її кар’єри паливоди. Плекаючи мало не патологічну ненависть до рутини, відповідальності, обов’язку, Шарлотта руйнувала всякий шанс на стабільність, не допускаючи нудьги й компромісів. Страйк чудово знав це, бо знав її краще за будь-яку людину на світі, й розумів, що остаточне їхнє розставання сталося точно тоді, коли прийшов час для справжніх жертв і важких рішень.
Але також Страйк знав — і це знаття було схоже на невиліковну інфекцію в рані, яка через те ніколи не загоїться,— що Шарлотта кохала його так, як нікого й ніколи. Звісно, скептично налаштовані подружки та дружини його друзів (які всі до одної не терпіли Шарлотту) раз у раз казали Страйкові, що то не кохання — оте, що вона з ним робить. Чи отак:
Шарлотта пішла від нього просто в обійми чоловіка, чия персона, як вона гадала, дошкулить Страйкові якнайболючіше — і вона таки дошкулила, бо Росс був його цілковитою протилежністю і зустрічався з Шарлоттою ще до нього. Однак Страйк лишався певним, що втеча до Росса стала таким собі актом самоспалення, Шарлоттиним варіантом ритуального саті.
Страйк вимкнув світло, заплющив очі та знову поринув у сни про порожній дім, де прямокутники невицвілих шпалер свідчили про те, що все цінне забрали. Але цього разу він ішов цим будинком сам-один і з дивним відчуттям, ніби за ним стежать невидимі очі.
І кінець кінцем — ядуча нещасливість її перемоги...
Робін прийшла додому майже о другій ночі. Пробравшись на кухню зробити собі бутерброд, вона побачила з кухонного календаря, що на ранок неділі у Метью заплановано матч у міні-футбол. Тож перш ніж за двадцять хвилин лягти поруч з ним у ліжко, Робін установила будильник на восьму і поставила телефон заряджатися. Прагнучи підтримувати дружню атмосферу в родині, вона вирішила встати раніше, ніж він піде, поспілкуватися.
