Что это за вирш — неизвестно. Но, чтобы судить о его содержании, достаточно знать, какие похороны устроили Украинке те, кто его читали (муж, мать, сестры). Квитка был прав в том, что "авторка таких речей, як "В катакомбах", розуміється, не могла признавати ваги за церковними обрядами". Поэтому, когда украинское радио, с одной стороны, то и дело повторяет в своем эфире эту антицерковную пьесу, а с другой — регулярно транслирует церковные богослужения, это выглядит как-то диковато (очевидно, множество "научных" атеистов окопалось в этих СМИ еще с советских времен). Но когда
В 1895 г. писательница сочинила легенду под названием "Щастя" о первопричине всех человеческих зол: "Се було в початку віків. Новостворений світ сіяв чудовою красою, скрізь була гармонія, ясне, повне життя. Цвіла божа мрія, розкішна й лагідна. Людське життя плило тихими хвилями і зливалося з тією мрією в одне осяйне, спокійне море. Великий спокій був на землі, й люди жили в спокою. Так було довго.
Злий дух спав у підземній країні. Він спав довгі віки, і сон його був лихий. Прокинувся злий дух і покликнув: "Лихі сни мучать мене! Душа моя рветься, нема мені спокою! А там, на землі, панує ясний спокій, мрія ворога мого цвіте і витає — і ніщо не бентежить її. Чи маю я носити сам мою тугу огненну, чи маю ховати мій смуток темний? Ні, я кину тугу в серце наймиліших дітей ворога мого, я розкину над ним смуток чорним покривом, і потьмариться мрія ворога мого".
Сначала он напустил на людей голод, потом — смертельную заразу. Но все это было как-то не очень эффективно. И тогда враг рода человеческого пустил в ход свое самое опасное оружие — утопию:
