Співала Химка день у деньВеселих і сумних пісень,А голосу нітрошечки не мала,То й добре всім надокучала:З сумних пісень виходив сміх, З веселих — напада нудьга усіх.Дак як почне співати, То всі тікають з хати Од співів тих мерщій. Дівчата й кажуть їй:— Та й кепсько ти співаєш! Цить! — Вона ж на те: — Кажіть!Нехай і кепсько, те байдуже, Так довго ж дуже!Чимало є у нас таких співців:В їх тільки тим і гарний спів, Що довгий він без міри,Вони ж кричать: «У нас найкращі ліри!»<p>ВОВЧИЦЯ ТА ГОРЛИЦЯ</p>Стрілець забрав у Вовчій скотіМаленьких Вовченят;В той час їх мати на роботіБула в степу коло ЯгнятІ дітям Баранця вхопила чималого.Прийшла додому — там нікого... З жалю та злості заревла,Аж темний ліс навкруг озвавсь луною, І звала вчинок той неправдою гидкою,Ввесь людський рід клялаІ кликала на його кару з неба.— Сусідонько! — озвалась Горлиця з дубка. — Хоч жаль тебе, — біда твоя тяжка, —Але ж і те сказати треба:Ти чим годуєш Вовченят своїх? Невже ти думаєш, що у Ягняти чи у Теляти —Немає матерів у їх?А їм хіба не милі діти?А дітям не хотілось жити, Як ти, нещасних, в темний ліс Тягла на з’їдень, смертні муки? Згадай же: скільки крові й слізТи розлила на наші тихі луки!.. За їх тобі і кара ця страшна:Хто сіє сльози — сліз і сам зазна.<p>УЧЕНИЙ ВЕДМІДЬ</p>Ланцюг порвавши свій, Ведмідь кудлатийУтік од цигана та знову до своїх.Зібралися його вітатиУсі Ведмеді з пущ і нетрів лісовихТа з волею поздоровляти. Ведмідь розказує, що бачив по світах:— Ге! Там не так, як по лісах: У нас отак!.. — І дибки він зіп’явся, Став танцювать, топтався, вихилявся, Із щирості аж потом умивався. Дотанцював, на земляків гука:— Оце дак штука! Що, яка? Я знав, як циганові догоджати! Ану і ви повчіться танцювати!Та де! Не вамУтяти це, дурним лісовикам!Щоб знати, на яку ступати, Тут треба вченого, як я!..— Дурна у тебе голова твоя! —Старий Ведмідь озвавсь до його. — Немає доброго нічогоУ танцях, братику, твоїх! Навіщо нам ці викрутасиТа вихиляси?Не хочем штук невільницьких гидких, — Хто на припоні, той хай робить їх.Чого ж ти так розвеличався?Хоч ти й утік — невільником зостався.Таких, як цей Ведмідь, я бачив мужиків.А більше ще — панів.<p>КУРИ ТА ЛАСТІВКА</p>
