Хто в воза Коней запряга,То ґречно їх не просить. Та добрий пан сказав, що вжеТого порядку досить.І, загнуздавши раз Коня,Він став питати в його:— Чи вас у корінь запрягти, Чи з боку — і з якого?Коштовні віжки почепитьЧи з простої сириці? У голу руку взять батігЧи брати й рукавиці?Та, мабуть, Кінь невдячний був, А то й дурненький, може,Бо на ласкаві ці словаВін одповів негоже:— Язик ваш любо так бринить, Як добрії цимбали,Але було б мене спитать, Як ще не загнуздали.Я знаю — віжки всі цупкі,Чи з шовку, чи з ременю; Батіг усякий дошкуля,Як вам попався в жменю.Та й ще скажу: як чортвіть-щоЯ тут возити маю,То краще б я не запрягавсьНі в корінь, ані скраю.<p>МУДРИЙ КРАВЕЦЬ</p>Прийшли люди до кравця(Це було в столиці), Щоб пошив їм жупанаЙ добрі ногавиці.— То не штука, — каже той, — Шити ми зумієм.Тільки нащо б я вдягався, Бувши гречкосієм?Відкіля се ви такіІ чиї піддані!Наші люди — без штанівІ в сорочці драній.— Хоч і з різних ми країн, Та не з-за кордону,А хотіли б одягтисьДобре, по закону.От сукно, а твій доклад...— Що за витребеньки! Я вам краще положуЛаточки новенькі. Або хай сукно лежить,А щоб менш мороки, Я вам добре й без сукнаПолатаю боки.<p>Сильвестр ЯРИЧЕВСЬКИЙ (1871 — 1918)</p><p>НАРАДА КРУКІВ</p>
